Проектом передбачено здійснити історичну реконструкцію чотирьох поселень (Трипільської культури, епохи бронзи, селища слов'ян Черняхівської культури та давньоруського селища). У поселеннях будуть відтворені ремесла, знаряддя праці, помешкання, традиції та побут минулих поколінь. Тут туристів знайомитимуть із зразками давнього одягу, прикрас, зачісок і навіть татуювання, а також з обрядами наших пращурів. Поблизу відроджених давніх поселень розміститься науково-музейний центр з бібліотекою та конференц-залом. На базі комплексу передбачено створити міжнародний туристичний центр з готелем у трипільському стилі на 100 місць. Вартість проекту комплексу становить 3,15 млн доларів.
Рис. 4.25. Модель двоповерхового житла Трипільської культури
Анімаційну складову скансену першої землеробської культури над Дніпром зголосилися забезпечувати ентузіасти-шанувальники давньоукраїнської релігії. Ржищівська міська адміністрація вже прийняла рішення про виділення шести гектарів землі для створення "Трипільського містечка".
Історично-анімаційний комплекс "Трипільське містечко" має стати чільною ланкою діючого археолого-туристичного маршруту "Трипільське намисто Київщини (або Золотий вінок Київщини)": Київ – Трипілля – Ржищів – Канів – Переяслав-Хмельницький – Київ.
Багатою музейною спадщиною володіє м. Яготин – гетьманська резиденція Кирила Розумовського, що перейшла у спадок його онуці Варварі, одруженій з князем Рєпніним- Волконським. На запрошення княжни Варвари в маєтку Рєпніних подовгу гостювали Т. Шевченко, М. Гоголь та інші видатні діячі української культури. Зараз у садибі князів Рєпніних відкрито Художній музей диво-квітів Катерини Білокур – простої селянки, яка, не маючи художньої освіти, стала найпрославленішою у світі народною художницею
України. Квіти К. Білокур нині прикрашають мистецькі колекції відомих художніх музеїв у понад двадцяти країнах світу.
Найбільший скансен України – Національний музей народної архітектури та побуту у Пироговому (рис. 4.26) – вирізняється найбільшою кількістю різноманітних анімаційних заходів, фольклорно-етнографічних фестивалів, святкувань та конкурсів-виставок. Скажімо, на базі п'яти кузнь музею у серпні щорічно організовується День коваля, на який з'їжджаються майстри ковальського мистецтва з усіх куточків України, щоб показати свою майстерність. Для туристів у дні цього "малого" фестивалю діють безплатні майстер-класи з опанування азів ковальської справи. У Пироговому на виставки-ярмарки традиційно збираються члени Української спілки сільського зеленого туризму тощо.
При підготовці цього розділу, з метою уникнення дублювання широко розтиражованої інформації, ми обмежилися лише згадкою про унікальні зібрання музеїв столиці України, оскільки детальна характеристика м. Києва, його музеїв і туристичних атракцій наведена в низці інших посібників та туристичних путівників. Натомість, більше уваги зосередили на описі музеїв Карпатського туристичного регіону як таких, що експонують унікальні й багаті колекції шедеврів української етнокультурної спадщини.
Рис, 4.26. Національний музей народної архітектури та побуту у с. Пироговому. На фото (зліва направо): автори посібника та козак Іван
Карпатський туристичний регіон охоплює адміністративні області заходу України, в межах яких простягаються масиви Українських Карпат. До складу регіону входять Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області.
На території Львівської області представлена низка музеїв, серед яких особливо треба виділити Державний історико-архітектурний заповідник у Жовкві, Державний історико-культурний заповідник "Тустань" в Уричі Сколівського району, Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі" в Нагуєвичах Дрогобицького району, Музей-заповідник "Олеський Замок" у смт Олеську Буського району, Музей "Золочівський замок" (вул. Замкова, 3), Музей "Підгорецький замок" у Підгірцях Бродівського району, Бродівський історико-краєзнавчий (майдан Свободи, 5), Перемишлянський краєзнавчий (вул. Привокзальна, 6), Історико-краєзнавчий музей м. Винники (вул. Галицька, 26), Історико-еунографічний музей "Бойківщина" у м. Самборі (пл. А. Чайковського, 4), Червоноградський філіал Львівського музею історії релігії (вул. О. Пушкіна, 10) і Музей "Сокальщина" у Червонограді (вул. Б. Хмельницького, 16), Сокальський музей "Людина, Земля, Всесвіт" (вул. А. Шептицького, 74), Стрийський краєзнавчий музей "Верховина" (вул. Олесиницького, 15), Музей "Дрогобиччина" у Дрогобичі (вул. М. Гоголя, 42), Музей оборонної архітектури "П'ятничанська Вежа" у П'ятничанах Жидачівського району, Музей історії давньоруського міста Звенигорода у Звенигороді Пустомитівського району, Художній музей Михайла Біласа у Трускавці (майдан Кобзаря, 3), Музей-садиба Маркіяна Шашкевича у Підлиссі Золочівського району, Музей Устияновичів у Вовкові Пустомитівського району,
Меморіальний музей Степана Бандери у с. Волі Задеревецькій Стрийського району, Музей Петра Сагайдачного у Кульчицях Самбірського району, а також музеї Львова.
Самобутню етнокультурну спадщину окремих теренів Львівщини репрезентують крайові музеї: "Бойківщина", "Дрогобиччина", "Верховина", "Сокальщина".
Історико-етнографічний музей "Бойківщина" є одним з найстаріших галицьких музеїв. Його заснували у Самборі 1927 р. члени однойменного науково-краєзнавчого товариства. Становлення музею відбувалося у складних умовах польської, а пізніше німецької окупацій. Але ніхто з чужинців не наважився ліквідувати музей. Лише 1954 р. радянська влада закрила "Бойківщину".
Нова сторінка в історії музею розпочалася в грудні 1990 р. Міська рада, на прохання Товариства імені Володимира Кобільника (один з найперших організаторів музею, член товариства "Бойківщина"), надала музеєві приміщення колишньої парафіяльної школи (будівля зведена мешканцями міста на фундаментах XVI ст. у 1679 р.) на площі Чайковського. Нині музей має понад 17 тис. експонатів, а бібліотека – майже 8 тис. примірників (книжок, періодики).
Постійні експозиції музею: "Матеріально-господарська культура бойків та бойківська ноша", "Родина Козакевичів" (один з найдавніших самбірських родів, якому понад 200 років тому присвоєно шляхетський титул), "Боротьба за українську державність на Самбірщині та Бойківщині", систематично організовуються тематично-краєзнавчі й мистецькі виставки.
Музей "Бойківщина" підтримує зв'язки з етнічними бойками Польщі, зокрема з Сяноцьким музеєм народного будівництва, Жешувською галереєю мистецтв, Краківською академією вмілостей (відділ археології). З 2000 р. спільно з Львівською академією мистецтв у музеї щорічно проводиться майстер-клас "Малеча творить писанку".
Дрогобицький краєзнавчий музей "Дрогобиччина" – це один із значних науково-дослідних і культурно-освітніх закладів Львівщини. Створений у травні 1940 р. В основу фондів музею лягли колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської школи, а також окремі збірки колишніх Самбірського історико-етнографічного та Трускавецького природничо-етнографічного музею.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Музейна мережа Полісся й Карпатського регіону України“ на сторінці 5. Приємного читання.
