Розділ «Частина І. Феномен української культури та її генеза з давніх часів до Середньовіччя»

Мова одночасно є як умовою розвитку національної культури, так і його результатом. Усе визначальне і самобутнє в духовності будь-якого народу, зокрема менталітет, закріплюється в національній мові.

Етнічна культура виникає разом з етносами й охоплює більшою мірою сферу праці й побуту: особливості норм поведінки, звичок, обрядів, народних промислів, фольклору, одягу, їжі тощо. Специфіка етнічної культури зумовлюється природним середовищем і характеризується консерватизмом, традиційністю, орієнтацією на збереження свого коріння й самобутності

Базисом національної культури є етнічна культура. Вони, проте, не є тотожними, оскільки в сучасному світі існують як "моноетнічні нації", так і "поліетнічні нації" (територіально-політичні утворення).

Національна культура не обмежується вузькими межами однорідної етнічної спільноти, вона живе розбудовою нового, сприйняттям змін, розвитком активних контактів і діалогу з іншими культурами, докладанням значних зусиль щодо засвоєння досягнень інших національних культур, що й зумовлює її внесок у загальносвітовий культурний процес.

Співвідношення національного і загальнолюдського - це проблема єдності та розмаїття світової історії.

Національна культура - це поєднання загальнолюдського та етнічно неповторного, національно особливого. На етапі становлення націй в їх культурі домінувало національно особливе. З подальшим розвитком людства поширюються і посилюються матеріальна і духовна взаємодія і взаємозбагачення культур, відбувається інтеграція життя окремих націй в єдине світове ціле. Без цього людство не має майбутнього.

Традиції і новації в національній культурі - два невід'ємні процеси її існування та розвитку.

Традиція - це форма і спосіб соціального успадкування матеріальних і духовних цінностей, які реалізуються у звичаях, обрядах тощо. За допомогою традицій зберігається найцінніше в культурній спадщині, що має загальне значення для представників певної спільноти, забезпечуються цілісність і стійкість національної культури. Сліпе схиляння перед традиціями породжує консерватизм і застій у розвитку суспільного та культурного життя. Проте нехтування ними або їх руйнація може призвести до нігілістичного ставлення як до власної культури, так і до власної історії.

Життєвість традиції залежить від можливості її оновлення за мінливих історичних умов. Розвиток національної культури забезпечується новаціями, які збагачують матеріальну й духовну культури, відкидають архаїчне, віджите. Новаторство є не просто оновленням, подоланням інерції застарілого, це й народження сучасних традицій. Новація тільки заради впровадження "нового" не має творчого змісту. Створення "нового" стає новацією національної культури, коли набуває соціального значення, стає цінністю для сучасного й наступного поколінь. Отже, національну культуру можна розглядати як безперервний процес взаємодії традиційного та інноваційного.

Проблеми утвердження нації і національної культури пов'язані з явищем національної ідеї. /ї зміст передбачає наявність у національної спільноти почуття національної гордості, національної гідності, усвідомлення мети, яка об'єднує, організує, мобілізує націю на подальший розвиток. Національна ідея органічно поєднує: знання про минуле, що забезпечує усвідомлення історичного досвіду та уроків історії; знання про сьогодення, що надає об'єктивну картину сучасних проблем і можливостей їх розв'язання; прогнозування майбутнього як стратегію подальшого поступу суспільства.

Національна ідея не може бути обмежена відродженням забутого, встановленням істинності викривлених сторінок історії. Вона мобілізує націю на продуктивний розвиток економічного, політичного, морального, художнього потенціалу тощо. Отже, національна ідея має віддзеркалювати оптимальну міру традиції і модернізації.

Національна ідея не виникає стихійно на побутовому рівні, вона формується в процесі цілеспрямованої діяльності національної еліти, до якої належать представники різних сфер діяльності (політичної, технічної, наукової, мистецької тощо). Національна еліта - це представники народу, нації, які через потужний особистісний потенціал відіграють у суспільстві значущу роль і здатні власними зусиллями впливати на розвиток держави, нації, національної культури, надати емоційно-чуттєвий поштовх національній ідеї, а далі реалізувати її в практичній площині.

Таким чином, національна культура - своєрідний сплав власної етнокультурної спадщини й загальнолюдських ідей і цінностей. Національна культура, зберігаючи свою етнічну несхожість, спрямована на пошук спільного з іншими народами, діалог з ними, обмін культурним надбанням, гідне входження у світовий культурний простір.