Розділ 15 Чи хочуть війни росіяни?

У серпні 1939 року, в момент, коли після окупації Чехословаччини у березні 1939 року Європі здавалося, що велика війна з Гітлером може й не розпочатись, Сталін розв’язав Другу світову війну. Сталін дуже добре знав, для чого він підписує з Гітлером радянсько-німецький пакт про ненапад, разом з таємним протоколом, де обумовлювалось, які саме країни входять до сфери впливу СРСР.

До серпня 1939-го радянський уряд мав вибір. Сталін міг підписати угоду з Францією та Англією про взаємодопомогу. Відповідно до такої угоди в разі нападу Німеччини на Францію (а це єдина велика держава, на яку могла напасти Німеччина, так як з Англією та СРСР вона не мала кордонів), Москва та Лондон мали б прийти на допомогу Парижу. При відсутності дозволу Польщі на прохід Червоної армії через польську територію Радянський Союз реально не міг нічим допомогти Франції та Англії. Щоправда, Радянський Союз міг зберігати доброзичливий нейтралітет. Але це все, що він міг зробити. Підписання такого договору між СРСР, Францією та Англією призвело б до того, що Гітлер не став би нападати ні на Францію, ні на Польщу. Тому що при існуванні договору між Францією та Радянським Союзом Сталін мав би оголосити Німеччині війну. На такий ризик у серпні-вересні 1939-го Гітлер піти не міг.

Зрозуміло, Сталін ризикував тим, що Радянський Союз уже у вересні 1939 року могли втягнути в небажану тоді війну з гітлерівською Німеччиною. Тому Сталін мав інший варіант зовнішньополітичної гри. Абсолютно спокійний варіант. Він міг не підписувати договір з Францією та Англією й не підписувати угод з Гітлером. У цьому разі сценарій вересня 1939-го виглядав би для Гітлера дещо кращим. У першому випадку Радянський Союз міг опинитися у стані війни з Німеччиною, якщо Гітлер нападе на Польщу та Францію. У другому — Радянський Союз залишав нейтралітет. Тоді Гітлер мав би окупувати всю Польщу й дійти до радянських кордонів серпня 1939 року, що створило б для Гітлера ризик нового витка військових зіткнень, тепер уже з Червоною армією, та початку війни на два фронти. Важко припустити, що сталінський Радянський Союз та гітлерівська Німеччина — дві агресивні держави, очолювані ірраціональними параноїками, — зможуть довго проіснувати без конфлікту. Щоби не мати спільного кордону з СРСР, Гітлер міг окупувати тільки західну Польщу, зробивши зі східної Польщі буферну зону. Наскільки довго міг проіснувати такий «буферний» стан — невідомо. Однак і з появою спільного кордону СРСР з Німеччиною, і при створенні буферної Східної Польщі Радянський Союз якийсь час міг би не брати участі у великій європейській війні та спостерігати з умовної віддалі, як Гітлер розправляється з рештою Європи.

Звичайно, головним ризиком для Сталіна стала ймовірність того, що Гітлер міг не розпочати великої війни в Європі. Взагалі не розпочати. У вересні 1939 року він міг обмежитися вирішенням «проблеми Данцигу». Суть «проблеми» полягала в тому, що в районі Данцигу проживали етнічні німці. Гітлер піднімав питання про воз’єднання з Німеччиною. Для цього необхідно було не лише передати Данциг Німеччині, але й створити «коридор» для зв’язку Данцигу з рештою Німеччини. Зрозуміло, що для відчуження означених польських територій, Німеччина мала б отримати згоду Польщі. Проте у Гітлера вже був вдалий для нього мюнхенський досвід, тож із Данцигом він планувати зіграти подібний сценарій. Спочатку, шантажуючи Францію, Англію та Польщу загрозою великої війни, захопити Данциг, створити коридор, а пізніше, звинувативши поляків в недотриманні яких-небудь надуманих умов угоди, ввійти до Польщі під приводом захисту інтересів етнічних німців та окупувати західну Польщу. В кінцевому підсумку вересень 1939 року для Польщі в будь-якому разі настав би, не у вересні 1939-го, а пізніше, для прикладу, у 1940–1941 рр. Західну Польщу Гітлер планував окупувати без великої війни. Врешті-решт, Англія, Франція та Радянський Союз дозволили йому загарбати у 1938–1939 рр. Чехословаччину. Чим Польща краща?

Навіщо за такого розвитку подій Гітлеру договір про ненапад зі Сталіним? Гітлер побоювався, що Сталін, незважаючи на відсутність договору про взаємодопомогу з Францією, вступить у війну, перетне кордон Польщі (за згодою або без згоди поляків) та відкриє Східний фронт проти німецької армії. Такий сценарій для Гітлера видавався вкрай невигідним та небезпечним. Відповідно Гітлер не міг піти на такий величезний ризик у вересні 1939-го. Без договору про ненапад зі Сталіним, Гітлер не міг розпочати війну проти Польщі. Гітлер міг почати війну тільки в одному випадку — якщо Сталін, зі свого боку, дасть зобов'язання не підтримувати Францію та Англію й не відкривати проти Німеччини другий — Східний фронт. Німці не мали іншого виходу, окрім як підписати з Радянським Союзом договір про ненапад до початку наступальних операцій проти Польщі.

Зрозуміло, що платою за такий вигідний та необхідний Гітлеру договір стала згода Німеччини на окупацію Радянським Союзом низки східноєвропейських країн. 20 серпня 1939 року, поспішаючи з рішенням польського питання, Гітлер написав листа Сталіну. В ньому він відкрито повідомив, що планує напад на Польщу, а тому зацікавлений у якнайшвидшому підписанні договору про ненапад. Гітлер просив у Сталіна дозволу терміново надіслати для переговорів до Москви Ріббентропа. Сталін відповів згодою.

Варто підкреслити, що попри всі мінуси Мюнхенської угоди 1938 року, попри справедливість всіх епітетів, якими ми її «вшановуємо», як боягузливу, зрадницьку та ін., Мюнхенську угоду підписували Англія і Франція виключно для того, щоб зберегти мир, тоді як радянсько-німецький договір підписувався Гітлером і Сталіним, аби розпочати війну. Тому й поспішав Гітлер. Саме для того, щоби допомогти Гітлеру якнайшвидше розпочати війну у Європі, Сталін погодився терміново прийняти Ріббентропа у Москві.

23 серпня до Москви прилетів Ріббентроп. Того ж дня підписали радянсько-німецький договір про ненапад і таємний додатковий протокол. Стисло кажучи, за протоколом Росія отримувала Прибалтику, Східну Польщу, Фінляндію та Бессарабію. Звернімо увагу на те, що Гітлер не просив Сталіна давати згоду на окупацію Франції, Бельгії, Голландії та інших європейських держав. Гітлер прагнув отримати лише згоду Сталіна на війну з Польщею. Гітлер тоді все ще сподівався, що йому вдасться уникнути великої війни. Ця тема обговорювалась Гітлером під час зустрічі з Муссоліні 15–16 квітня 1939-го, тобто незабаром після окупації Чехословаччини. Тоді керівники двох держав погодили терміни початку великої війни: не раніше 1943 року. Календар вказував на серпень 1939-го.

31 серпня Молотов виступив з довгою зовнішньополітичною промовою перед Верховною Радою СРСР. 1 вересня, в день, коли Німеччина напала на Польщу, його промову опублікували у «Правді». В промові йшлося про те, що ще вчора фашистська Німеччина вважалася ворогом. Сьогодні вона стала другом.

Отже, Сталін міг, за бажанням, зупинити Другу Світову війну. Для цього від нього вимагалося лише одне — підписати з Францією та Англією пакт про взаємодопомогу та відмовитись від власних планів щодо захоплення Польщі чи Східної Польщі. Все. Щоб запобігти агресії Гітлера й великій війні у Європі, від Сталіна більше нічого не вимагалося. Проте Сталін мав цілком протилежні завдання — розв'язати Другу світову війну, змусити Гітлера влізти до великої бучі й на цьому троянському коні в'їхати до Європи, як Східної, так і Західної, та захопити їх. Дурний Гітлер потрапив у пастку, влаштовану Сталіним. 1 вересня Гітлер атакував Польщу. Вдень 3 вересня, спочатку Англія, а згодом Франція оголосили Німеччині війну. Ввечері 3 вересня уряд Німеччини надіслав першу термінову надтаємну телеграму Москві з проханням якомога швидше розгорнути військові дії проти Польщі. Навіщо?

По-перше, німці несли втрати. Звичайно, ці втрати, як пізніше з’ясувалось, виявилися невідповідно малими у порівнянні із втратами польської армії, проте все-таки, вперше за всю історію гітлерівської агресії у Європі німці несли втрати, що нараховувались тисячами загиблих. По-друге, німці мусіли запобігати ситуації, за якої польська армія відступатиме на схід, до радянської зони впливу, куди, за договором про ненапад, з СРСР німці входити не мали змоги. По-третє, Гітлер хотів продемонструвати Польщі та Англії з Францією, що Сталін у цій війні виконує роль союзника Німеччини, а не союзника демократичної Європи.

Дуже важливим є ось що. Якби Сталін напав на Польщу 1-го чи 2-го вересня, можливо, Англія та Франція не оголосили б війну Німеччині, а пішли б за «чехословацькою схемою». А це означало б, що велика війна у Європі не розпочалась би. А Німеччина та СРСР не вийшли б на спільний кордон в окупованій ними Польщі. Тому Сталін вчинив так. По-перше, він дочекався, допоки Німеччина нападе на Польщу. По-друге, він дочекався, допоки Франція та Англія оголосять Німеччині війну. Він дочекався, допоки німецький уряд двічі звернеться до нього з нагальним проханням атакувати Польщу. Тільки тоді люб’язно погодився розгорнути військові дії.

3 вересня 1939 року світ ще не розумів, що таке Друга світова війна та куди вона рушить. Першу світову війну пам’ятали всі. Вона завершилася всього 20 років тому, й практично всі учасники вказаної війни були ще живими (хто не загинув, зрозуміло). Тим, хто у 1918 році досягнув 30-го року життя, у 1939-у виповнилося б 51.

У Першій світовій війні Великобританія втратила близько мільйона людей вбитими; Франція — 1,7 мільйона. Втрати французів виявились катастрофічними. Другий раз перемагати такою ціною Франція не мала сили. Історія Другої світової війни показала, що Франція готова капітулювати, але не воювати. У 1939 році перед Францією стояло тільки одне завдання: не втратити людей у новій війні. Це завдання частково було виконано успішно. Французи у другій війні втратили істотно менше, ніж у першій: близько 568 тисяч людей або 1,35 % населення (проти 4,3 % у першій війні).

Англія перебувала у кращому становищі. Англія була островом, недосяжним для Німеччини. Франція знала, що не може й не збирається воювати одна, тому з оголошенням війни чекала тієї миті, коли війну Німеччині першою оголосить Англія. Англія оголосила війну Німеччині в першій половині дня 3 вересня. Франція — в другій. Проте й Англія, оголосивши війну, реально не збиралася воювати. Вона не мала цілі — перемогти будь-якою ціною. Тому також планувала максимально зберігати життя підданих Його Величності. До речі, Великобританія й це завдання виконала успішно для себе. У другій війні вона також понесла вдвічі менші втрати, аніж у першій: близько 450 тисяч життів.

До вечора 3 вересня 1939 року перед Сталіним відкрились приголомшливі можливості. Він міг, як у серпні, просто нічого не робити й відмовитися від вторгнення у Східну Польщу. Тоді він залишав Гітлера один на один з поляками, французами та англійцями. Звичайно, з урахуванням того, що ми зараз знаємо про людожера Гітлера та його людожерні плани стосовно цілого людства, з боку Сталіна це було б неблагородно. Проте, з погляду інтересів радянської держави та навіть особистих зовнішньополітичних планів, таке рішення здавалося Сталіну вигідним. Гітлеру довелося б, несучи багатотисячні втрати, воювати з усією Польщею. Військова кампанія проти Польщі зайняла б якийсь час. Франція не змогла би довго дивитися на винищення поляків, не розпочавши воєнних дій проти Німеччини. Після цього Англія також зобов’язувалась втрутитися. Хоча на той момент в Англії не було суттєвих можливостей, оскільки сухопутної армії для вторгнення на континент вона не мала, а британська авіація лише почала переходити на військові рейки. Але на морі панував саме британський флот, що мало чимале значення.

Якщо не ідеалізувати Сталіна, а вважати його достойним Гітлера лиходієм, то й в такому підході невтручання Сталіна приводило до вигідних для СРСР результатів. Сталін втягував Європу до Другої Світової війни, тобто реалізовував свій підступний план про «криголам революції». Він отримував все, окрім Східної Польщі, бо був ризик, що Східну Польщу через військову необхідність займуть німці. Захопивши територію Східної Польщі, німці могли її вже не залишити, й новий радянсько-німецький кордон проходив би старим радянсько-польським кордоном 1939 року. Через можливу — тільки можливу, а не очевидну — віддачу Східної Польщі Німеччині Радянський Союз зобов’язувався відмовитись від участі в польській кампанії Гітлера та дотримуватися дійсного нейтралітету у розпочатій європейській війні.

Існували й інші варіанти. Сталін міг заявити, що оголошення Францією та Англією війни Німеччині міняє ту міжнародну ситуацію, за якої підписувався пакт про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, й радянський уряд анулює угоду разом із таємним протоколом. Зрозуміло, цей крок Гітлер мав би вважати за ворожий щодо Німеччини зі всіма зрозумілими наслідками. Така заява означала б, що Радянський Союз уже у 1939 році вступає в світову війну на боці Польщі, Англії та Франції. Проте, ця ж заява могла змусити Гітлера відмовитися від планів окупації цілої чи Західної Польщі та шукати можливості для найшвидшого врегулювання розпочатого конфлікту шляхом посередництва, для прикладу, Італії. Іншими словами, Сталін міг запобігти Другій світовій війні навіть після 3 вересня 1939 року.

Проте Сталін не планував зупиняти німецьке вторгнення до Польщі та гасити щойно розпалений вогонь Другої світової війни. 5 вересня 1939 року, у відповідь на запит Ріббентропа, Сталін підтвердив, що залишає за собою право на Східну Польщу, однак поки що не нападатиме, навіть якщо німцям доведеться у перебігу військової кампанії й через військову необхідність десь зайти на територію, «зарезервовану» для радянської окупації.

Чому Сталін прийняв саме таке рішення? По-перше, тому що у разі радянського вторгнення до Польщі й швидкої радянсько-німецької окупації цієї країни Друга світова війна могла згаснути, не розгорівшись. Власне, саме на це розраховував Гітлер. По-друге, Сталін прийняв рішення не нападати на Польщу, щоби поляки довше та краще протистояли німцям й, власне, понесли якомога більше втрат. Чим довше поляки воюють з німцями, тим менше вони опиратимуться радянській агресії. По-третє, якби Польщі проголосили війну Німеччина та СРСР у перші дні вересня, то чи варто заради неї розпочинати велику війну? Нарешті, Сталін не поспішав розпочинати війну, щоби німці понесли якомога більше втрат у Європі та втягнулись у світову війну в межах генеральної лінії Сталіна на перетворення Німеччини на «криголам революції».