Розділ «Київськi вуличнi бої»

Лише коли сутiнки огорнули станцiю, вшйська Єгорова захопили її. На станцiю вже нiкого не було, лише посерединi її стояли три пiдiрваних важких гармати героїчної 1-ї Товарової батареї. Так станцiя Київ-Товаровий потрапила до рук!1-ї армiї" Єгорова.

Залога станцiї, i в першу чергу артилеристи, блискуче виконали свої обов'язки. Вони цiлий день стримували супротивника, що чисельно був бiльшим за всi українськi вiйська, якi боронили Київ.

З семи полуботкiвцiв, що боронили станцiю вiд бiльшовикiв протягом тижня, стрiляючи з важких гармат, двох було вбито, а трьох важко поранено. С.Чорний дiстав контузiю, а також поранення в руки та ногу (125,с.131).

На цьому закiнчилися бої в Києвi 6 лютого 1918 року. Бiльшовики опанували Подолом, бiльшiстю Печерська, а також двома з трьох станцiй — Пост-Волинським та Товаровою. За таких умов остаточне опанування Києва бiльшовиками було лише справою часу. Однак українськi вiйська трималися, а М.Ковенко намагався знайти вихiд з фактично безвихiдної ситуацiї.

Київ, 7 лютого (25 сiчня) 1918 року

Цей день почався завзятою боротьбою за Київ. Ще вночi бiльшовицькi командири отримали вiд М.Муравйова категоричнi накази про цiлковите опанування мiстом. Ось що писав про це В.Антонов-Овсiєнко:

"7 февраля Муравьев дал по своим армиям новый приказ о борьбе за Киев, причем первой армии указано занять все станции железных дорог, броневым поездом охранять город с запада и одновременно громить западную часть города. Первой армии занять Фундуклеевскую, Крещатик и Купеческий сад. Второй армии занять арсенал, крепость, Печерск и все высоты около крепости и Лавры. Командарму 2 Берзину ввести для уличного боя одну или две батареи, смотря по обстановке. Командарму Егорову ввести в город Брянскую батарею.

Обстрел Киева уже велся три дня. Муравьев, с обычной своей решительностью, дополняет свой приказ Егорову:

"Командарму 1 Егорову. Сегодня усилить канонаду, громить беспощадно город, главным образом, Лукьяновку с Киева-пассажирского. Возьмите остатки 11-го полка, горную батарею, назначьте, рекомендую, ответственным начальником Стеценко, который организовал горную батарею, чтобы он с Киева-пассажирского двинулся вверх по городу и громил его. Если же солдаты 11-го полка будут действовать трусливо, то скажите Стеценко, чтобы он подогнал их сзади шрапнелью. Не стесняйтесь, пусть артиллерия негодяев и трусов не щадит"" (208,с.151–152).

Намагався перейти до наступальних дiй i М.Ковенко, який видав наказ про атаку захоплених Р.Берзiним понтонних казарм.

Бої в Києвi цього дня розпочались бiля "Арсеналу" та Микiльських казарм. До атаки готувалися як українцi, так i бiльшовики, а тому вийшов кривавий зустрiчний бiй. Українськi пiдроздiли збирались на Олександрiвськiй вулицi. Прибули дорошенкiвцi, гордiєнкiвцi, республiканцi. З "Арсеналу" їх пiдтимували богданiвцi. Атакуючим було передано єдиний уцiлiлий броньовик. У ранкових сутiнках українцi пiшли вперед на приступ Микiльських казарм та Микiльської вулицi.

З iншого боку, по Московськiй вулицi, рухались Харкiвськi та Донецькi червоногвардiйцi. Зав'язався гарячий бiй. Ось що згадував червоногвардiєць І.Гончаренко:

"Наступило холодное морозное утро… По команде красногвардейцы, все, как один, быстро выскочили из окопов и начали спускаться вниз.

Продвижение нашего отряда сильно тормозилось, так как со всех сторон нас обстреливали и нельзя было понять, откуда стреляют. Со всех сторон летели пули… Приходилось задерживаться, производить обыски в домах и вылавливать оттуда офицеров. Пойманых "за работой" расстреливали.

Непрерывно сряжаясь с группами петлюровцев и юнкеров, неся жертвы, мы дошли до Московской улицы. Не успели еще все группы отряда выйти на Московскую, как нам сообщили, что с Александровской наступают с броневиком. Взяв шесть человек, я бегом бросился к крепостным воротам, а остальные штурмом двинулись на арсенал, но и там была засада…

Не успели мы добежать к воротам, как на нас наскочил бронеавтомобиль. Мы стали бросать в него гранаты, но повредить машину не удалось… Мы открыли перестрелку с наступавшей колонной, которая, несмотря на значительные потери, все-таки продвигались вперед. В этой перестрелке меня ранили в шею навылет, и я свалился на землю.

Товарищи не дали прорваться петлюровцам и броневику" (223,с.197).

Удень бiй пiд "Арсеналом" припинився. Виснаженi зустрiчною атакою вояки залишилися на попереднiх позицiях. Почалася завзята перестрiлка, яка тривала на цiй дiльницi аж до самого вечора.

А у цей час П.Єгоров, виконуючи волю М.Муравйова, посилив свiй тиск на станцiю Київ І-Пасажирський.

Панцерний потяг Полупанова нещадно розстрiлював центральний район мiста. Пiд обстрiлом був Бiбiковський бульвар, горiли найбiльш високi будинки мiста: Михайла Грушевського на Панькiвськiй та Гiнзбурга, що височив над Думською площею. З Києва-ІІ до центру мiста вирушили вояки 11-го Сибiрського полку та Московської червоної гвардiї. Брянська батарея П.Єгорова, що перетягувалась на руках, стрiляла по будинках на Великiй Василькiвськiй вулицi майже впритул. Вiйська Єгорова були зупиненi лише на розi Василькiвської вулицi та Хрещатика. Сюди українцi кинули останнi резерви: офiцерський загiн, окремих вiльних козакiв, богунцiв, полуботкiвцiв, деяких воякiв з полкiв "Вiльної України" та iменi Грушевського. На цiй дiлянцi бiй, що раз у раз переходив у рукопашну, тривав половину дня та потiм цiлу нiч з 7 на 8 лютого. Однак тут, як i пiд "Арсеналом", бiльшовикiв зупинили.