Розділ «V. САР'ЯГН»

– Чи не бачив, не йшли сюдою витязь з князiвною?

– Iшли, – каже, – як оця пшениця сiялась.

Лихий каже:

– Цю пшеницю вже пора косити, а їх учора не стало, – та й повернувся назад.

Пшениця знову зробилась дiвчиною, а дiд – хлопцем та й давай знову втiкати. Лихий повернувся додому та й розказав усе Лихiй.

Вона його лає:

– Чом ти того дiда i пшеницю не розiрвав? То ж вони були! Бiжи вдруге за ними.

Бiжить-летить Лихий. Бiженцi чують, що за ними аж земля реве.

Дiвчина Лебiдка й каже Сармовi:

– Я зроблюся старим Божим храмом, а ти молiльником, та як буде Лихий тебе про витязя з князiвною питатися, то скажи, що бачив тодi, як ця церква будувалася.

Коли летить Лихий та й питає волхва:

– Чи не бачив, – каже, – не йшов тут князенко з князiвною?

– Бачив, – каже, – як оцю церкву ще лише будувати починали.

А Лихий йому:

– пх позавчора не стало, а цiй церквi вже рокiв iз сто. – Та й полетiв назад.

А Лиха йому:

– Чом не роздер волхва i церкви не розваляв?

Лихий вiдповiдає:

– Бо на церквi священний напис був, а волхв саме противну Лихiй силi молитву творив.

Тодi сама Лиха побiгла. Лебiдка каже Сармовi: