Розділ «III. ТАР'ЯГН»

От приходить кабаноголовий додому, а Дунай-Бережа його питає:

– Де захована твоя сила?

Звий ударив Дунай-Бережу, i вона почала плакати. Пожалiв вiн її i каже:

– Як пiдеш за мене, то скажу, де моя сила. Моя сила в оцьому стовпi, – i полетiв.

Розказала Дунай-Бережа Тар'ягну все, а вiн:

– Не в стовпi його сила, але ти стовпа прибери i шануй.

Так Дунай-Бережа i зробила. Прилетiв кабаноголовий, а Дунай-Бережа навкiл прибраного стовпа ходить, пiсень шанобливих спiває:

– Що це ти робиш? – питає кабаноголовий.

– Твою силу сокочу.

Розм'якло серце Звия, але вiн стримався i каже:

– Не в стовпi моя сила, а в оцiй коровi, – i полетiв.

Дунай-Бережа корову гарно почистила, у вiнок прибрала, на ноги i на хвiст коралiв поначiплювала. Прилетiв кабаноголовий та й питає:

– Що ти, Дунай-Бережо, робиш?

– Твою силу славлю.

Розтануло серце Звия, вiн подумав, що Дунай-Бережа його вже любить, i сказав:

– Моя сила далеко-далеко. Там, де гори високi, i рiки бистрi, i води чистi, є величезний Звий. Зветься вiн Шамбара. Навколо голови того Звия – 99 кiлець. В головi того Звия є Заєць, а в Зайцi Голуб, а в Голубi Риба, а в Рибi скринька, а в скриньцi повно шерешнiв – цей клубок шерешнiв зветься Шеша. Мою силу мiг би знищити тiльки той, хто б знищив шершнiв, але це неможливо.

Коли Звий полетiв з дому, Дунай-Бережа тимчасом взяла чарiвну паличку i провела нею по всьому Тар'ягну. Вiн ожив, обняв Дунай-Бережу, i вона прилинула до нього всiм тiлом. Полюбив Тар'ягн Дунай-Бережу, i вона його полюбила. Тар'ягн каже:

– З цього часу, як ми з тобою зляглися, ти вiльна вiд кабаноголового i народиш дочку. Iм'я їй даси Соловейка. Як я переможу кабаноголового, то вона стане соловейком. Визволить її вiд чарiв витязь Країн, якого ти впiзнаєш по моїй булавi, що сяятиме чарiвним вогнем.

За цими словами Тар'ягн вирушив у дорогу. Сорок рокiв вiн шукав Шамбару. Вiсiм разiв переходив тi самi рiки, тi самi гори, тi самi моря: ходив по колу, але невiдома сила звертала його з вiрного шляху. Нарештi, переходячи ту саму рiчку дев'ятий раз, його намiр зруйнувати Шамбару став таким несамовитим, твердим, що вiн хитнувся нiби п'яний i ступив крок до центру зачарованого кола. Так вiн наткнувся на хвiст Шамбари. Зробився вiн тодi триголовим Лебедем i пiднявся у вись. З високостi побачив, як на восьми горах лежать кiльця величезного Звия, якi оточують палац, що має форму голови Зивя, на якiй блищить золота дворога корона. Кiльця Звия випромiнювали таку темну силу, яка не давала Лебедю спуститись на Шамбару з високостi. Ця темна сила закривала Шамбару вiд звичайного зору. Лише надзвичайна сила волi Тар'ягна пробила цей Морок i дала змогу Тар'ягновi побачити всього Звия вцiлому.

Спустився Тар'ягн на гору Арарат i подумки проказав речення Слави. З'явилась у його руцi булава. Почав вiн трощити булавою Вал, який розкручувався на полуденно-схiдному напрямi. З нутра Вала потекла сiль, сiрка i ртуть. Два мiсяцi i двадцять дев'ять днiв кришив Тар'ягн Вал, нарештi дiйшов до голови i розколов її ударом булави, бо у нiй була захована влада над усiм народом ар'я, що мав постати на семи рiках i взяти собi назву країна Араяна. З голови Звия вискочив Заєць. Тар'ягн натягнув лук i вбив Зайця вогняною стрiлою. Iз Зайця вилетiв Голуб, якого Тар'я наздогнав на крилатому конi. З Голуба випала Риба i впала в море. Тар'ягн дiстав її списом i витягнув скриньку.