Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

Наче родовi води, дух твiй

наблизився до глечика волхва,

увiйшов у нього, благословляючи

жертву, розпластану на соломi.

Боги ведуть просто до мети,

того, хто їм вiдправу вiрно служить,

вони радiють тому спiвцю,

хто слух щирою молитвою тiшить.

Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку,

бо Бог їм послав взаємну любов,

бiля тих, хто любиться i з ворогами б'ється,

i волхв, шанувальник звичаїв, ситий.

Нашi Богогерої досягли юначого розквiту,

запалили жертовнi багаття по трудах i дiях,

вони знайшли їжу для весi,

мужi пригнали товар: корiв i коней.

Засобами молитов i пожертв

волхви Богiв прикликають,

з'явився Тар'ягн – захисник обiтницi,

ми шануємо безсмертне походження Янь.