Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

до неї у бугая завжди охота є.

Якщо потерти добре, то вiн запалає,

наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою,

жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни,

нещадимий до дерева, трави i тоуку.

Лише народившись, сяє i взори притягує,

шанований пiснями i танцями,

його Боги поставили до обряду, як всезнаючого,

того, хто жертву їм пiдносить запашну.

Сядь, святий чоловiче, на своє мiсце,

поклади пожертву на лоно точка,

приклич Бога, здiйснивши узливання,

о Ватро, додай нам життєвих сил.

Запахущий дим пiднiмається в Диво,

вдатний Богам, як пошанування шануючих,

ось Вогонь – переможець пiтьми i холоду,

з його допомогою i Тар'ягн перемiг.

Ось твоє сьогоднiшнє лоно, Ватра,

звiдки, народившись, ти засяяла,

думаючи про Ягну, сидимо тут,