Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

в образi Вогню земного перед очима волхва,

кожен день рубiни Вогню прикрашають житло,

хвалимо за це Бога i словами i думками.

Прапор пожертв i їхнiй вiзничий

Вогонь наснажує Божистi думки,

на ньому зосереджена наша праця i здобутки,

у нього ми дивимось i бачимо Ягну.

Батько пожертв, Бог вiщунiв,

Вогонь – мiра i межа для волхва,

вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти,

гарячим Вогнем ми послуговуємось.

Яскрава Ватра на колiсницi золотiй,

всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах,

захована i вiдкрита, оточує нас звiдусiль,

несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв.

Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють,

для зiгрiвання житла, славимо в пiснi,

вiн зiгрiває нас помiж двох свiтiв,

вiдганяє злого звiра, злого духа i злi наговори.

О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм,