Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

наберися сили, прийми пожертву,

вiдживи нашi зв'язки з вищими силами,

ти своя серед Богiв, вони тебе слухають.

Батька Роду, юного гостя, володаря слова,

головного серед волхвiв, ознаку звичаїв,

шануємо Вогонь, який всi пiснi нашi знає,

пiдкинемо дров, щоб полум'я палало.

Бог, який сяє вдаль, дає сили в бою,

ти, Тар'ягн, який їде до людей колiсницею,

заповiтами великої Ягни користуємось ми,

служимо йому мелодiйними пiснями.

О всезнаючий, милий i добрий,

з твоєю помiччю дiждемо сходу Дарбога,

коли ти спалахуєш, втiкає темiнь,

о Боже, Вогонь пронизує всi свiти.

Iз дивних сил всепроникного розуму

випущено текти високе полум'я,

пошановуючи обох батькiв – Диво i Землю,

переповнений зародками, народився Вогонь!

Тар'я!