Розділ ««ПІСЛЯ ПОБИТТЯ»»

Казанова запевняв, що спочатку, коли він приїхав до Петербурґа, йому і на думку таке не спадало: «Я прихильно ставився до свого козака, що розмовляв французькою, і хотів привернути його до себе добротою, картаючи його лише словами, коли той напивався до непритомності». Приятель Казанови сміявся з такого м’якосердя і попереджав, що тут зарадить лише батіг. Незабаром Казанова переконався, що той мав рацію 17. Слуги в Росії були рабами не так через соціоекономічні умови, як через те, що у них душі були рабські, й Казанова легко зміг уявити привабливість побоїв з боку раба, що годилось і для його еротичних фантазій.

Зазвичай, не позбавлені приємності сексуальні пригоди Казанови відрізнялися від розваг маркіза де Сада, який належав до наступного покоління. Проте в Росії навіть венеціанський розпусник зауважив, що його сексуальність набирає дещо нетрадиційного спрямування. Сам де Сад у своїй «Історії Жульєтти», написаній у 1790-х роках, вводить вигаданий образ московита Мінського, монстра-садиста, що піддавав тортурам і зжер цілий гарем сексуальних рабів. Згодом у романі з’являється сама Катерина з її вигадливими садистичними оргіями в Санкт-Петербурзі. Француза, що брав у них участь разом з нею, вона потім засилає до Сибіру, де той у товаристві угорця і поляка досягає нових вершин насолоди содомії та насилля. Вони втікають із Сибіру (попередньо зґвалтувавши і з’ївши п’ятнадцятирічного хлопчика): «З Астрахані ми вирушили до Тифліса, вбиваючи, грабуючи, ґвалтуючи й спустошуючи все на своєму шляху» 18. (100) Такою була Східна Європа де Сада, і хоча його фантазія у подібний спосіб перетворювала й інші реґіони світу, тут форми й інтенсивність сексуального насильства сягали особливої дикості.