Розділ «3.3. Класифікація та характеристика інвестиційних якостей основних цінних паперів»

Коли ринкові ставки зростуть, ціна конвертованої облігації, що визначена для випадку, якби облігація не мала права на конверсію, падає. І, навпаки. Ринкова ціна конвертованої облігації не опуститься нижче ціни звичайної облігації (878 грн), яким би не був спад цін акцій, на які вона може конвертуватися. Всі ці особливості конвертованої облігації показано на рис. 3.6.

Відповідно до рис. 3.6, коли ціна акції вийде за певну межу, наприклад 50 грн, надії на подальше зростання ціни акцій зникають. Тоді крива ринкової вартості падає до значення конверсійної вартості. Леверидж конвертованої облігації зникає.

Рис. 3.6. Особливості конвертованої облігації

Крім того, за ціни акції 50 грн конвертована облігація коштує 1250 грн, що мало захищає інвесторів, тому що облігацію можна відкликати за 1100 грн. Чим більше зростає ціна акції, тим менше захищені інвестиції власників конвертованих облігацій. Вони все більше бажають конвертувати облігації.

Які ще умови змушують інвесторів конвертувати облігації.? Іноді фірма відразу заявляє, що через кілька років коефіцієнт буде зменшений. Це означає, що інвестори одержать менше акцій, ніж при першому коефіцієнті конверсії, тобто інвесторів змушують конвертувати облігації до зазначеної дати, щоб не втратити гроші. Припустимо, що коефіцієнт конверсії змінюється через 3 роки з 25 до 23 акцій і ціна акцій у цей час досягла рівня ціни конверсії 40 грн. Внаслідок того, що інвестори реалізували б лише 920 грн замість 1000 грн, вони змушені були б конвертувати облігації, перш ніж повинен був змінитися коефіцієнт конверсії.

Конвертують і тоді, коли дохід у вигляді дивідендів звичайної акції вищий, ніж дохід від конвертованих облігацій.

Ще одним приводом для конвертації може бути той факт, що зі зростанням цін на акції інвестори (власники конвертованих облігацій) стають усе менш захищеними інвестиційною ціною. А також існує небезпека, що облігація буде відкликана за нижчою ціною, ніж конверсійна вартість. Це спонукає інвесторів конвертувати облігації у звичайні акції, щоб уникнути потенційних збитків.

За допомогою випуску конвертованих цінних паперів фірма може залучати кошти з нижчою вартістю капіталу, ніж при випуску звичайних акцій і облігацій. Крім того, фірма також знає, що у випадку конверсії випущених конверсійних облігацій, заборгованість у балансі анулюється. Після конверсії також зростає номінал власного акціонерного капіталу й номінал від продажу акцій понад номінал, хоча збільшення кількості акцій призводить до зменшення доходів на акцію.

Коли співвідношення ціни акції до доходу фірми, що виплачується на одну звичайну акцію, стає дуже низьким, то не вигідно випускати нові акції. Тоді краще використати конвертовані цінні папери, тому що вони допомагають відкласти фінансування за допомогою випуску звичайних акцій до більш сприятливого часу. Фірма може залучити чималі кошти за допомогою випуску конвертованих облігацій, а ефект розпилення доходів на акції, зрештою, буде меншим, ніж у випадку фінансування за допомогою випуску звичайних акцій. З погляду інвесторів конвертована облігація — це шанс скористатися зростанням цін на звичайні акції. Це дає їм більшу захищеність, тому що конвертовані акції мають мінімальну, або інвестиційну, ціну. Крім того, поки в інвесторів є змога одержати прибуток за допомогою конверсії, конвертовані облігації хоч якось захищають їх від значних коливань цін акцій.

Однак варто вказати на один принциповий недолік — претензії власників конвертованих облігацій розглядаються після претензій власників звичайних облігацій. Інакше кажучи, у разі неплатоспроможності фірми претензії власників конвертованих облігацій будуть задоволені тільки після того, як будуть задоволені вимоги власників звичайних облігацій.

Встановимо різницю між варантами та конвертованими облігаціями. Варанти не дають відсотків і є більш ризикованими, ніж конвертовані облігації, тому що в них високий леверидж. Вони повністю втрачають цінність, коли закінчується строк їхньої дії та коли ціна акції падає до дуже низького рівня.

Конвертовані облігації навпаки мають мінімальну інвестиційну ціну, дають інвесторам постійний процентний дохід, на них виплачується номінальна вартість при погашенні.

Вартість капіталу від випуску облігацій разом з варантами трохи вища, ніж вартість капіталу від конвертованих облігацій.

Важливо, що коли реалізується право варантів, фірми залучають додаткові кошти, а при конверсії конвертованих облігацій цього немає. Однак, коли конвертовані облігації обмінюються на акції, заборгованість у балансі ліквідується. Коли ж реалізується право варантів, заборгованість залишається на балансі фірми.

Варанти й конвертовані облігації, що дають своїм власникам право обміняти їх на відповідні акції, — це два альтернативних джерела фінансування.

Облігації, які випускаються разом з варантами, а також конвертовані облігації, мають нижчу вартість капіталу, ніж звичайні облігації. Коли конвертовані облігації обмінюються на акції, у балансі фірм" ліквідується заборгованість, хоча фірма нові кошти не одержує. І навпаки, хоча заборгованість і залишається як джерело капіталу в балансі при реалізації права варантів, фірма дістає додаткові кошти. В основному, якщо варанти підвищують попит на облігації, то конвертовані облігації надають фірмам певний простір для фінансового маневру.

Для інвесторів варанти цікаві тим, що дають змогу використати очікуване підвищення цін акцій, а також одержати високий відсоток доходу від цих звичайних акцій. Ціна варантів порівняно з ціною акцій нижча, отже, вони забезпечують значний леверидж.

Ринкова ціна конвертованої акції не впаде нижче її інвестиційної ціни, що еквівалентна ціні випущених звичайних облігацій зі схожими характеристиками.

Іноді корпорації, щоб утримувати в себе провідних менеджерів або залучити у фірму нових кваліфікованих менеджерів, пропонують їм опціони на покупку акцій. Можливість скористатися правом опціону надається на фіксований період часу. Внаслідок того, що податкова служба вимагає трирічного терміну дії опціону, щоб фірма мала право звітувати про доходи від продажу опціонів як про капітальні доходи. Більшість фірм установлює термін дії опціону понад три роки.

Наведемо приклад опціону для менеджерів. Припустимо, що акції фірми зараз продаються по 10 грн. Фірма погоджується надати провідним менеджерам право купити певну кількість акцій по 14 грн кожна. Припустимо також, що через 6 місяців ціна акції зростає до 20 грн. І тоді менеджери можуть позичити гроші, купити у фірми акції по 14 грн, а продати їх на ринку по 20 грн. Прибуток — 6 грн на кожній акції. Додаткові акції, випущені для менеджерів, відповідно зменшують доходи фірми на акцію. Менеджерам не потрібно вкладати свої гроші, отже, їх єдиний можливий збиток — це втрата права опціону й недоотриманий прибуток, якщо ціна акції за період дії не зросте вище 14 грн.