Розділ «ТЕМА 11. Оцінювання стратегії фінансового інвестування»

= 10,0 _ 8,0 = 2,3529;

1 0,85

Т 12,0 _ 8,0 3 636/ Т2 =-= 3,6364 .

2 1,1

Найвище значення критерію Трейнора Т2 притаманне інвестиційній стратегії, запропонованій власними фінансовими аналітиками підприємства. Ця інвестиційна стратегія є найефективнішою, оскільки забезпечує отримання найвищої доходності у розрахунку на одиницю ризику. Але ефективність обох інвестиційних стратегії є нижчою за середньоринкову ситуацію.

Критерій Шарпа, на відміну від критерію Трейнора, враховує загальний ризик фінансового інвестування, оцінений як стандартне відхилення:

S = R - Ro , (11.5)

де ст. - стандартне відхилення доходності г-го виду фінансових інвестицій (портфеля), %.

Отже, критерій Шарпа визначає премію за ризик у розрахунку на одиницю загального ризику інвестицій. У загальному розумінні він характеризує для інвестиційної стратегії (відповідного її портфеля інвестиційних активів) міру стабільності отримання надлишкової (понадбезризикової) дохідності.

Стандартне відхилення як показник ризику (ст) приблизно 21,2 залишається незмінним на ринку акцій упродовж багатьох років, тому саме це значення найчастіше використовують у різних обчисленнях у разі поточного оцінювання і на майбутнє.

Зауважимо, що в окремих випадках коефіцієнти Трейнора і Шарпа можуть давати протилежні результати оцінки. Це пов'язано з мірою чутливості вартості інвестицій до впливу систематичного ризику. Зазначені критерії доповнюють одне одного, тому їх слід використовувати в інвестиційному аналізі разом.

- стабільне зростання доходу в процесі реалізації обраних інвестиційних рішень;

- висока ліквідність портфеля інвестицій (можливість при необхідності швидкого продажу інвестицій);

- виконання попередніх інвестиційних рішень повинне сприяти як успішному виконанню наступних, так і припливу нових інвестиційних пропозицій.

З метою підвищення ефективності формування інвестиційного портфеля і мінімізації втрат, пов'язаних з його оптимізацією і коригуванням, використовуються різні методи оцінки ефективності портфеля, а саме: для кількісної оцінки варто використовувати різні економіко-математичні методи; для якісної і наочної оцінки - графічний аналіз, порівняння планових показників з фактичними тощо. При цьому необхідно враховувати, що головна особливість стратегії формування портфеля інвестицій полягає в обмеженості інвестиційних ресурсів, а також розтягнутості цього процесу в часі.

Сигналом до зміни сформованого портфеля слугують як загальні ринкові зміни, так і падіння дохідності портфеля нижче прийнятної. Саме дохідність є тим індикатором, що змушує інвестора переглядати портфель.