Розділ «ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ»

Скотарство—найважливіша галузь продуктивного тваринництва, що являє собою розведення великої рогатої худоби для одержання м'яса, молока, шкур і т. д., а також використання ЇЇ як робочої худоби. Із коров'ячого молока виробляють близько 90 % усіх молочних продуктів, що споживаються населенням земної кулі. Основні напрями скотарства: молочне, молочно-м'ясне, м'ясо-молочне і м'ясне. Молочне скотарство переважає в приміських зонах і високоспеціалізованих молочних поясах. М'ясне скотарство розвинуте в сухих і теплих районах, де розміщені природні угіддя.

Свинарство — галузь із розведення свиней для одержання м'яса, сала, а також сировини для промисловості (шкури, щетина і т. ін.). Має важливе господарське значення (дає понад третину світової продукції м'яса) завдяки високій забійній масі (до 85 % живої), плодючості, скоростиглості свиней, здатності до акліматизації. Сучасні напрями свинарства: м'ясне, беконне, м'ясо-сальне і сальне.

Воно поширене в районах фуражного й зернового господарства, картоплярства і промислової переробки сільськогосподарської сировини з великою кількістю відходів.

Птахівництво — розведення сільськогосподарських птахів, головно курей, меншою мірою — гусей, качок, індиків та ін. Основні напрямки — яєчний та м'ясний, побічна продукція — пух, пір'я. Розвивається повсюдно, особливо інтенсивно поблизу міст і промислових центрів. Інтенсивне птахівництво забезпечує ритмічне виробництво яєць і м'яса на промисловій основі: штучне виведення молодняка з яєць в інкубаторах, впрошування м'ясного молодняка, забій та обробка тушок на бройлерних фабриках, переробка й реалізація продукції тощо.

Переважає в районах споживання продукції, зокрема навколо великих міст.

Вівчарство — розведення овець із метою одержання продуктів харчування й сировини для легкої та харчової промисловості (м'ясо, молоко, жир, вовна, овчина, смушки, шкури та ін.). Напрямки: тонкорунне (у країнах із посушливим кліматом і багатими пасовищами); напівтонкорунне, напівгрубововняне; грубововняне, а також м'ясо-вовняне (в районах із м'якшим кліматом), м'ясо-вовняно-молочне, шубне, смушкове (каракуль) та ін.

Рибництво — галузь із розведення риби, збільшення й поліпшення якості рибних запасів у природних водоймах (здебільшого лосось, сиг, сьомга, осетрові, сазан, щука, судак) або в спеціальних штучних ставках (ставкове рибництво — короп, товстолобик, амур, карась, лин, щука, сом, вугор).

Верблюдівництво — галузь із розведення та використання верблюдів. Розвинена в зоні пустель, напівпустель і сухих степів.

Шовківництво продукує шовкові кокони, що використовуються для виробництва натурального шовку. Розвинуте в районах вирощування бавовнику, плодівництва, виноградарства.

Кролівництво постачає шкурки (хутро), м'ясо й цінний пух; найбільше розвивається в підсобному особистому господарстві населення.

Бджільництво виробляє мед, бджолиний віск, бджолину отруту, маточне молоко і прополіс. Розмішується в районах поширення дикорослих культурних (із нектаром) і комахозапилювальних рослин.

Харчова промисловість — сукупність галузей промисловості, що постачають продукти харчування, мило, тютюнові, парфумерно-косметичні вироби та ін. Харчова промисловість охоплює три основні групи галузей: харчосмакову, м'ясо-молочну й рибну. Вона об'єднує понад 40 підгалузей і виробництв, що поділяються на добувні (рибна, соляна, виробництво мінеральних вод, переробка дикорослих культур) та обробні. З-поміж галузей вирізняються ті, що виробляють готові харчові продукти, безпосередньо споживані населенням, та галузі (скажімо, борошномельна, олійно-жирова), які виробляють продукцію, що зазнає подальшої переробки і водночас може бути предметом особистого споживання.

Використовуючи сировину рослинного і тваринного походження, харчова промисловість є тісно пов'язаною з сільським, рибним, китобійним та іншими промислами. Особливе значення має зв'язок із сільським господарством.

До харчосмакової промисловості належать галузі: цукрова, хлібопекарна, борошномельно-круп'яна, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, парфумерно-косметична, спиртова, лікеро-горілчана, виноробна, пивоварна, виробництво безалкогольних напоїв, дріжджова, крохмале-патокова, плодоовочева, соляна, тютюново-махоркова.

Залежно від характеру розміщення вирізняють дві групи галузей. Перша об'єднує галузі, що працюють на довізній сировині й не пов'язані безпосередньо з сировинною базою. Вони розміщуються в портах, столичних центрах, залізничних вузлах (маргаринова, хлібопекарна, пивоварна, кондитерська, макаронна, молочна та ін.). До другої групи належать галузі, зорієнтовані на сировину з високими нормами її витрат (цукрова, маслоробна, молочноконсервна, олійно-жирова, крохмале-патокова). Деякі галузі розміщуються з урахуванням сировини й споживача (м'ясна, борошномельна, тютюнова).

Наближення харчової промисловості до сировинних баз і місць споживання харчової продукції досягається в окремих галузях на основі спеціалізації підприємств за стадіями технологічного процесу. При цьому первинна обробка сільськогосподарської сировини розміщується поблизу його джерел, а виробництво готових виробів — у центрах їх споживання. Такс територіальне розчленування технологічного процесу можна спостерігати в тютюновій (ферментаційні й тютюнові фабрики), чайній (чайні й чаєрозважувальні фабрики), виноробній (заводи первинного і вторинного виноробства) та інших галузях харчової промисловості.

60. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС

Транспорт—одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства й населення в усіх видах перевезень. Він має такі особливості: 1) наслідком роботи транспортує не новий продукт, а певний корисний ефект, що полягає в переміщенні вантажів і людей; 2) на транспорті використовується не сировина, а лише засоби виробництва й допоміжні матеріали; 3) своєю діяльністю транспорт продовжує виробничий процес промисловості й сільського господарства у сфері обігу. Для нього характерні лінійне розміщення та універсальність виробничих зв'язків з іншими галузями господарства.

Продукція транспорту не може нагромаджуватись, а ефективність його розвитку залежить від формування вантажо- й пасажиропотоків. Внаслідок цього відбувається взаємодія розміщення транспортуй продуктивних сил. Формуючи економічні, культурні, рекреаційні та інші зв'язки, транспорт прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Завдяки обслуговуванню різних форм суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперування й комбінування) він впливає на підвищення ефективності розміщення різних галузей виробництва. Транспортно-географічне положення зумовлює розміщення окремих галузей виробництва (наприклад, у портових містах розвиваються рибна промисловість, суднобудування Й судноремонт, металургійні комбінати, що орієнтуються на імпорт-сировини Й палива).

Транспортні витрати враховуються в загальних витратах виробництва двічі: 1) на стадії процесу виробництва, коли транспорт доправляє необхідні види сировини, палива, матеріалів, а транспортні витрати входять у витрати виробництва; 2) на стадії процесу обороту — доставляння готової продукції споживачам.