Як показує багатовіковий досвід, є дуже багато грошових систем і державних форм регулювання грошового обігу. Найголовніші з них такі:
• система металевого обігу (грошовий товар функціонує у монетній формі);
• монометалізм (валютними грошима є один метал);
• біметалізм (валютними грошима е два метали: золото і срібло);
• система обігу номінальних грошових знаків (грошовий товар виступає не в монетній формі, а у формі паперово-грошового та банкнотного обігу).
Розвиток грошового товару відбувався поступово. Історично, з розвитком торгового обміну, функції грошей виконували товари, що частіше ніж інші використовувалися в обігу, а отже, були найбільш надійні щодо розвитку процесу обміну. На ранніх стадіях зародження товарного обміну такі функції виконувала у багатьох народів худоба. Гомер, наприклад, оцінював деякі види зброї у 100 биків, а деякі — в 9 биків. У Німеччині у І ст. н. е. використовувалися так звані коров'ячі гроші. У деяких північних народів грошовою одиницею був олень. Грошима були слонова кістка, хутро, боби какао, цукор тощо. Пізніше, певною мірою завдяки тому, що благородні метали людина почала використовувати значно раніше інших металів, та завдяки їх особливим якостям, роль загального еквівалента переходить до золота й срібла. Таким чином, наступний період динаміки еволюції грошового товару пов'язаний із функціонуванням металевого обігу, за якого повноцінні гроші починають виконувати роль загального вартісного еквівалента, та й самі безпосередньо обслуговують процес товарного обігу.
Біметалізму притаманні дві системи: паралельної валюти та подвійної валюти.
Система паралельних грошей характеризується тим, що ціннісне співвідношення між золотими і срібними монетами складалося стихійно відповідно до ринкової вартості цих благородних металів.
Система подвійних грошей відрізнялася встановленням державою ціннісного співвідношення між двома металами (паритет), а у зв'язку з цим карбування золотих і срібних монет, їх залучення до актів купівлі-продажу та інших операцій, здійснювалося згідно з встановленим співвідношенням.
Біметалізм певною мірою суперечить самій природі грошей як єдиного товару, що виконує роль загального еквівалента, атому не повністю відповідає потребам розвинутого товарного господарства, хоч і використовувався на певному етапі його розвитку. За біметалізму, як правило, виникали розбіжності між ринковими й офіційно встановленими вартостями золота і срібла, в результаті чого монети, відкарбовані з металу, відносна вартість якого на цей час зростала, вилучалися з обігу, а залишались монети з уціненого металу. У зв'язку з цим англійський державний діяч і фінансист XVI ст. Т. Грешем сформулював економічний закон, згідно з яким гірші гроші витісняють з обігу кращі, проте М. Коперник відкрив його значно раніше.
Розвинутому товарному господарству найбільше властивий монометалізм, що був встановлений спочатку в Англії, а потім і в інших розвинених країнах. Це означало перехід грошових систем на новий ступінь розвитку. Золотий монометалізм характерний тим, що поряд із золотом, яке виконує функцію загального еквівалента, в обігу можуть знаходитися не лише повноцінні золоті монети, а й неповноцінні монети із срібла й міді. Система золотого монометалізму, яка існувала до Першої світової війни, називається ще золотомонетним стандартом. У Росії ця система остаточно сформувалася після грошової реформи 1895—1897 рр. Система золотого стандарту характеризується відносною стійкістю, вона стихійно здійснює регулюючу роль у товарному господарстві, встановлюючи відповідність між кількістю грошей в обігу та товарною масою, що стимулює розвиток продуктивних сил, забезпечує відносну стійкість кредитної системи та економіки загалом. У період Першої світової війни розмін банкнот на золото у більшості країн був припинений, однак у повоєнні роки, за відносної стабілізації товарного господарства, такий розмін був відновлений, але вже не на золоті монети, як за золотомонетного стандарту, а на золоті зливки (зо лото зливковий стандарт) та валюту інших країн, яка могла бути обміняна на золото (золотодевізний стандарт). Характерно, що золотозливковий стандарт вводився, як правило, в більш розвинутих країнах, що мали достатні золоті запаси (Англія, Франція), а золото-девізний — у країнах, що таких запасів не мали. Це поставило валюти одних країн у значну залежність від валют інших, що було одним із ефективних засобів підкорення великими імперіалістичними державами інших, менш розвинених. Усі вищезазначені форми золотого стандарту зазнали краху під час валютної кризи внаслідок всесвітньої економічної кризи 1929—1933 рр.
У разі, коли товарне виробництво й обіг обслуговуються повноцінними металевими грошима, діє специфічний закон обігу металевих грошей, стихійним регулятором кількості яких в обігу є скарби або їх нагромадження. Так, коли потреби обігу в грошах скорочуються, то частина їх осідає в скарбах, і, навпаки, при зростанні потреб у них гроші зі скарбів надходять в обіг. Таким чином, за інших сталих умов грошовий обіг не повинен відчувати потреби ні в надлишку, ні в нестачі металевих грошей завдяки існуванню скарбів як відвідних, так і привідних каналів грошового обігу.
Історичний процес формування й ускладнення функціональних форм грошей характеризується процесом витіснення зі сфери грошового обігу повноцінних металевих грошей і заміною їх неповноцінними знаками вартості монетарного товару. Нагальна необхідність розвитку кредиту привела до появи кредитних грошей, найпростішим видом яких є вексель (боргове зобов'язання кредитору погасити борг у певний строк). Однак обмеженість сфери вексельного обігу приватним сектором робить необхідним їх заміну банкнотним обігом. Банкнота — це вексель на банкіра, за яким пред'явник може у будь-який час одержати гроші. Банкноти мають перед векселем такі переваги: по-перше, їх випуск здійснюється емісійними банками, що мають значно вищу платоспроможність, ніж окремі товаровиробники, чи власники грошей і, по-друге, банк, що їх випускає, зобов'язаний розміняти їх на золото не через певний строк, а в будь-який час. Для сучасного стану розвитку товарного виробництва характерний обіг нерозмінних на золото банкнот, що фактично перетворило їх на паперові гроші.
Паперові гроші — це номінальні знаки вартості, що мають примусовий курс і випускаються державою для покриття своїх витрат. За характером обігу паперові гроші мають певну властивість: якщо вони випущені в обіг, то залишаються там, а банкноти регулярно повертаються до банку.
В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в цей час обігу. І хоч під час випуску паперових грошей виникає зовнішня видимість, начебто держава сама створює таким чином грошове багатство і має безмежну владу над ним, фактично ця влада видима, ілюзорна, адже гроші, з моменту випуску їх державою в обіг, підпадають під владу об'єктивних законів грошового обігу.
Останнім часом все більшого поширення набувають так звані електронні гроші: кредитні картки, дебетові картки, електронні системи розрахунків у торговельних пунктах, електронні системи обслуговування на дому та ін. Поява електронних грошей стала можливою завдяки широкому запровадженню в банківську справу та в сферу обслуговування населення сучасної комп'ютерної техніки і технології. Широкого розвитку електронні гроші набули в країнах із розвинутою електронною індустрією. В Україні деякі банки вже активно розпочали обслуговування своїх клієнтів на електронній основі.
На ранніх етапах розвитку товарно-грошових відносин грошові одиниці та їх назви безпосередньо пов'язувалися з певною кількістю благородного металу. Так, англійський фунт стерлінгів спочатку був грошовою назвою фунта срібла. Пізніше, коли срібло було витіснене золотом, ця назва грошової одиниці, за англійською традицією, почала застосовуватись вже до тієї кількості золота, яке за вартістю дорівнювало вартості фунта срібла. Були також інші причини заміни назв грошових одиниць, що призвело до практичного відриву їх від вагових найменувань металів. Це ще одне наочне підтвердження того незаперечного факту, що паперові гроші виникають із обігу металевих грошей і обов'язково зберігають на собі "відбиток" благородних металів через масштаб цін.
Масштаб цін — це фіксована державою певна вагова кількість благородного металу, що прийнята в певній країні за грошову одиницю для визначення цін інших товарів (наприклад, останній офіційний золотий вміст долара США—0,736 736 г чистого золота). На пізніших етапах розвитку товарно-грошових відносин при формуванні досить тісних зв'язків господарств кожної країни із світовим ринком офіційний масштаб цін все частіше почав виконувати свою безпосередню роль ірраціонально, через співвідношення внутрішніх і світових цін. За умов зростаючої невідповідності між товарною та грошовою масами на внутрішньому ринку національна валюта, як правило, втрачала офіційно зафіксовані в ній державою переваги над іншими валютами. Це призвело до того, що в деяких країнах взагалі з часом зникає офіційний масштаб цін.
Нині в жодній з країн золото вже не фігурує як грошовий метал, перестала існувати й вільна розмінність на золото національних валют. Лише опосередковано, завдяки порівнянню з найпоширенішими й сильними валютами інших країн, визначається певне співвідношення більшості валют із золотом та їх вартість.
За цих специфічних обставин такі явища, які в середні віки вважалися б за свідоме псування монет, сьогодні використовуються як важливі методи регулювання грошового обігу. Йдеться про девальвацію, що означає офіційне зниження урядом золотого вмісту грошової одиниці національної валюти (система золотого стандарту), або зниження її офіційного курсу щодо іноземних валют.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
