Найбільші девальвації були проведені в 1949, 1967,1971 рр. Якщо в період дії золотого стандарту девальвація використовувалася як один з методів стабілізації національних валют і, як правило, супроводжувалась відновленням розміну знаків вартості на золото або срібло, то за сучасних умов проведення девальвації не може забезпечити стабілізації валют і все частіше супроводжується значним зростанням цін на товари та послуги, що імпортуються з країн, щодо валют яких був понижений курс цієї національної валюти.
Протилежні цілі переслідує ревальвація — офіційне збільшення золотого вмісту національної грошової одиниці (система золотого стандарту) або підвищення вартості грошової одиниці. Таке підвищення курсу валюти щодо курсів валют інших країн викликає відповідне зростання цін експортованих товарів у іноземній валюті і зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Однак, знижуючи виражені в національній валюті ціни на імпортовані товари, наслідком ревальвації є істотне підвищення попиту на ці товари і зростання імпорту.
Нові, раніше невідомі явища в межах валютних систем можуть спричинити значну модифікацію процесу ревальвації.
Так, введення плаваючого валютного курсу викликало появу своєрідної ревальвації західнонімецької марки у жовтні 1976 р. відносно не до всіх валют, а лише до тих, які входили до "європейської валютної змії", здійснювали спільне з маркою "плавання" (нідерландський гульден, бельгійський франк, норвезька, шведська крони та крона Данії). Ревальвація може бути також проведена у формі відмови центрального банку тієї чи іншої країни від проведення необхідних операцій з підтримки в певних межах рівня курсу національної валюти, або значного його підвищення щодо курсів інших валют. Так була проведена ревальвація японської єни стосовно американського долара та низки інших валют у березні 1978 р.
Одним із методів регулювання грошового обігу є реставрація, яка означає повернення до попередньої грошової системи з відновленням розміну паперових грошей на золото за номіналом.
Характерний для сьогодення процес демонетизації золота з активним його вилученням з обігу та перетворенням на звичайний товар супроводжується значним поворотом у політиці багатьох країн щодо імпорту цього благородного металу. Якщо раніше золото намагалися закупити, навіть неофіційно стимулювався його контрабандний імпорт за жорстких каральних заходів за такий же неофіційний вивіз цього металу, то з часом стосовно імпорту політика країн світу, особливо високорозвинених, різко змінилася на відвертий протекціонізм, спрямований на захист внутрішнього ринку від чужого золота.
Більше того, на аукціонах, що відбулися в США до
1980 р., ця країна розпродала великі партії дорогоцінного металу. Так було продемонстровано ставлення до золота як до звичайного товару. Низка країн, що займають значне місце в світовій економіці, мають дуже скромні запаси золота. У Японії, наприклад, золотий запас значно менший, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Італії.
Однак було б неправильно зовсім не враховувати значення золота в забезпеченні грошей. Воно продовжує використовуватись у цій ролі, але вже в іншій якості, порівняно з попередніми періодами, а саме — як стратегічний товар. По-перше, держава, реалізуючі вироби із золота на внутрішньому ринку, тим самим задовольняє певну частину платоспроможного попиту. По-друге, одержана валюта за рахунок експорту золота використовується для закупівлі на зовнішніх ринках необхідних товарів. Золото як експортний товар відрізняється від інших товарів, оскільки є стратегічним резервом держави і вивозиться на зовнішній ринок у тих крайніх випадках, коли замало можливостей для експорту інших товарів. Це явище було особливо характерне для колишнього СРСР в останні роки його існування, коли за відсутності реальної програми перебудови тодішній глава держави М.С. Горбачов підтримував існування агонізуючого режиму активним розпродажем за кордоном колосальних золотих запасів колишнього СРСР, який займав друге місце в світі з видобутку цього благородного металу.
Щоб застрахувати економіки своїх країн на майбутнє, деякі досить розвинуті держави (наприклад, Південна Корея, Тайвань) останніми роками почали різко збільшувати свої золоті запаси. Такий підхід характерний і для центральних банків інших країн, що продовжують вкладати свої капітали в золото. Загалом понад третина виробленого в світі золота знаходиться в державних резервах. Близько 70 % валютних резервів США становить золото (більш як 8 тис. т), Франції — 65 (3,2 тис. т), Швейцарії, Італії та Голландії — понад 50 %.
Стійкість грошового обігу. Інфляція
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
