Зосередження цих функцій у системі казначейства дозволило значно прискорити рух бюджетних коштів, посилити контроль за проходженням коштів бюджету.
Новим кроком у розвитку казначейської системи України стало запровадження у 1998 р. нової бюджетної класифікації та Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, які діяли до 2002 та до 2001 рр., відповідно. Наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. № 119 затверджується пакет нормативних документів ключового значення: Положення про організацію бухгалтерського обліку й звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах державного казначейства та План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
У 1999 р. було розпочато переведення на казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ та організацій. Тим самим, були створені необхідні передумови для включення цих коштів до державного бюджету, як це передбачалось Законом "Про Державний бюджет України на 2000 рік". Позабюджетні кошти увійшли до спеціального фонду як складова частина державного бюджету.
З 1 червня 1999 р. у Дніпропетровській та Черкаській областях було розпочато експеримент з казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами державного казначейства. Незважаючи на позитивні результати експерименту, до 2002 року досвід цих областей не був розповсюджений в інших регіонах України. Однак, позитивний досвід експерименту було закріплено у Бюджетному кодексі України як обов'язкова норма для всіх місцевих бюджетів.
Таким чином, опанувавши суто казначейські функції за всіма напрямками здійснення видатків та охопивши цим процесом усіх розпорядників коштів державного бюджету, Казначейство завершило, в основному, екстенсивний етап свого розвитку. Надалі постає необхідність інтенсивного розвитку системи, адже діючий платіжний механізм, за яким доходи надходять з територіальних до центральної ланки, а потім перерозподіляються у зворотному напрямку, виявився недосконалим.
Не завжди враховувалась фактична потреба в цих коштах розпорядників бюджетних коштів на місцях. Часто кошти зараховувалися на рахунки розпорядників бюджетних коштів, яким ще не виконали роботи чи не надали послуги їх підрядники. Простежувалося чимало випадків, коли не здійснювалися необхідні заходи (тендери тощо) під час закупівлі товарів, не було юридичних підстав для здійснення платежу, або ж навпаки - були всі підстави для здійснення платежу, зате не було коштів. Залишались не вирішеними проблеми отримання в оперативному режимі інформації про наявні залишки бюджетних коштів і складання фінансової звітності.
З огляду на необхідність оптимізації процесу управління бюджетними коштами було розроблено нову модель функціонування державного казначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи. Важливим кроком у цьому напрямку стало створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та входження органів казначейства в систему електронних платежів Національного банку України (відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів і Національного банку України від 15 вересня 1999 р. № 1721). Це дозволило значно скоротити терміни проходження платежів, збільшило обіговість бюджетних коштів, забезпечило прозорість бюджетного процесу та цілісну систему контролю за рухом бюджетних коштів.
Таким чином, окрім уже наявних функцій з виконання державного бюджету, на органи казначейства покладаються окремі банківські функції, а саме: робота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через розрахункові палати органів державного казначейства, складання щоденного балансу операційного дня казначейства та інших форм фінансової звітності тощо. Державним казначейством з метою поліпшення ситуації у 2000 р. запроваджено використання такого важливого фінансового інструмента, як щоденне прогнозування доходів та видатків бюджету зі складанням ресурсного балансу.
Згідно з Указом Президента від 13 грудня 1999 року за № 1573 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" Державне казначейство отримало статус центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалась і координувалась Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.
Характерною рисою системи казначейства у 2000 р. було відкриття клієнтських рахунків органів державного казначейства в регіональних установах Національному банку. Усі бюджетні рахунки, відкриті відділенням державного казначейства у комерційних банках, починаючи з 1 липня 2000 р., було переведено з установ комерційних банків до обласних управлінь Національного банку і консолідовано на рахунках загального, спеціального та позабюджетних фондів, інших рахунках клієнтів. Це дозволило консолідувати всі бюджетні рахунки на єдиному казначейському рахунку, відкритому для Державного казначейства у Національному банку України і, відповідно, позбавитись ризиків при зберіганні бюджетних коштів.
Консолідація коштів державного бюджету на рахунках казначейства у Національному банку України дозволила більш ефективно здійснювати управління загальним залишком грошових ресурсів і створила передумови для розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. При цьому органи державного казначейства залишалися клієнтами Національного банку.
• 2001 - 2004 роки. Саме цей період слід вважати якісно новим у розвитку і впровадженні казначейських принципів в Україні.
• 2001 рік став для казначейства роком оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій з виконання дохідної та видаткової частин державного бюджету. У першому півріччі цього року було завершено входження Державного казначейства до системи електронних платежів НБУ щодо виконання державного бюджету за доходами. До кінця року всі органи казначейства ввійшли в систему електронних платежів в частині виконання бюджету за видатками.
У цьому році змінився статус Державного казначейства: із клієнта банку Казначейство стало учасником системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). У зв'язку з цим в установах Національного банку було закрито клієнтські рахунки органів державного казначейства та одночасно відкрито кореспондентські рахунки на ім'я управлінь казначейства. Відділенням казначейства для зарахування надходжень та проведення видатків в управліннях казначейства було відкрито відповідні бюджетні рахунки.
Входження Державного казначейства в систему електронних платежів НБУ дозволило значно скоротити терміни проходження платежів, збільшити обіговість бюджетних коштів, надало можливість для складання щоденної оперативної звітності з обліку доходів державного бюджету, яка до цього часу надавалась виключно Національним банком України на другий або третій робочий день з моменту надходження доходів.
Запровадження розрахунків через систему електронних платежів і єдиного казначейського рахунку дає широкі можливості щодо прискорення розрахунків, вдосконалення казначейських процедур і методології бухгалтерського обліку, дозволяє акумулювати на єдиному рахунку бюджетні кошти з наступним розподілом та перерозподілом на регіональному рівні. Функціонування цієї системи дозволяє вести безпосередній контроль за проходженням бюджетних коштів та здійснювати оперативне управління доходами та видатками на всіх рівнях бюджетної системи.
З наданням Державному казначейству статусу учасника системи електронних платежів НБУ виникла необхідність розробки нової системи бухгалтерського обліку й звітності, яка б, з одного боку, відповідала вимогам Національного банку до структури рахунків, а з другого, - функціональності державного казначейства і цілям бюджетного процесу. Тому з 2001 року було запроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного і місцевих бюджетів, а з 2002 року нову бюджетну класифікацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 на виконання ст. 8-12 Бюджетного кодексу.
Для реалізації поставлених завдань щодо процедур попереднього контролю в органах казначейства запроваджено реєстрацію та облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів. Ведення обліку зобов'язань дозволило органам казначейства при проведенні видатків здійснювати дієвий контроль на стадії прийняття юридичних і фінансових зобов'язань розпорядників коштів.
Прийнятий у цьому році Бюджетний кодекс на законодавчому рівні визначив засади казначейського обслуговування бюджетів та розпорядників бюджетних коштів, що дає можливість органам казначейства проводити єдину політику у сфері виконання бюджетів.
Суттєвим кроком у розвитку фінансової системи держави стало переведення з 1 січня 2002 року відповідно до Бюджетного кодексу та Основних напрямів бюджетної політики на 2002 рік місцевих бюджетів за доходами на казначейське обслуговування. Це дало змогу володіти достовірною інформацією про надходження за видами доходів і бюджетів у режимі реального часу, надавати звітні дані зацікавленим органам для здійснення аналізу та прийняття управлінських рішень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення та розвиток казначейської системи України“ на сторінці 2. Приємного читання.
