Бюджет має бути прийнятий місцевим виборним органом до 31 березня відповідного року (закон від 2 березня 1982 року). Через 15 днів після затвердження закону він передається на розгляд представнику держави.
Прийняття початкового бюджету дозволяє меру здійснювати операції за доходами та видатками, затвердженими в бюджеті на період з 1 січня по 31 грудня календарного року.
Початковий бюджет має яскраво виражений прогнозний характер, оскільки при його складанні ще невідома вся необхідна фінансова інформація, зокрема, ставки місцевих податків. Тому в процесі виконання місцевих бюджетів вносяться зміни, що дозволяють коригувати планові показники. Зміни можуть вноситися у будь-який час упродовж бюджетного року.
За необхідності приймається доповнюючий (або додатковий) бюджет. Він складається у випадку необхідності і в момент, коли стають відомі результати виконання бюджету попереднього року. В основному це відбувається у другому півріччі та дозволяє врахувати результати виконання бюджету за попередній бюджетний рік.
Складаються додаткові бюджети відповідними спеціалізованими місцевими службами (водопостачання, каналізація тощо), а затверджуються колегіальним органом. Ці бюджети дають можливість встановити реальну вартість певної послуги і визначити точну ціну, яку мають платити самі користувачі для збалансування рахунків.
Слід зазначити, що складання доповнюючих бюджетів має тенденцію до втрати свого значення. Тому коригуючі зміни, які відбуваються упродовж бюджетного року, здійснюються шляхом прийняття простого модифікаційного рішення. Таке рішення може бути прийнятим у будь-який момент після прийняття початкового бюджету.
Окрім цього, місцеві публічні установи, які здійснюють управління деякими службами (центр соціальної допомоги, шкільні каси), а також установи міжкомунальної співпраці (синдикати, спілки комун) формують автономний бюджет, який затверджується керівним органом цієї установи.
Виконання місцевого бюджету
У процесі виконання місцевого бюджету приймають участь різні органи місцевої влади. На кожного з них покладаються певні функціональні повноваження. їхні завдання чітко визначені чинним законодавством, а діяльність спрямована на досягнення спільної мети: задоволення потреб місцевого органу та підвищення ефективності управління місцевими фінансами. Це підводить до необхідності зближувати їхні компетенції шляхом організації їхньої діяльності на умовах партнерства, адаптованого до місцевих умов.
Діяльність посадових осіб, які несуть відповідальність за виконання дохідної та видаткової частин місцевого бюджету, базується на принципі розмежування функцій між розпорядниками і бухгалтерами (муніципальними казначеями). Цей принцип закріплений Декретом від 29 грудня 1962 року. Згідно з ним кожен з учасників бюджетного процесу наділений відповідними повноваженнями.
Розпорядник місцевого бюджету, яким є виконавчий орган територіального утворення, - мер у комуні, президент (голова) генеральної ради у департаменті, президент регіональної ради в регіоні - здійснює безпосереднє керівництво процесом виконання дохідної та видаткової частин місцевого бюджету. Для цього він приймає зобов'язання по видатках комуни в межах бюджетних асигнувань. Після перевірки факту виконаних робіт чи наданих послуг дає дозвіл на їх оплату.
Відповідно до принципу розмежування повноважень між розпорядниками і бухгалтерами розпорядник не має права особисто витрачати кошти. Тому він делегує ці повноваження бухгалтеру (муніципальному казначею) шляхом виписки платіжних доручень, які матеріалізують виконання видаткової частини місцевого бюджету. До доручень додаються відповідні підтверджуючі документи. При цьому виписується бухгалтерський документ, що дозволяє рахунковій палаті провірити дотримання бухгалтером його обов'язків. Це документ довільної форми, обов'язковими реквізитами якого є: назва місцевого органу самоуправління, фінансовий рік, прізвище бухгалтера, бюджетна стаття, призначення видатків, реквізити кредитора. За результатами контролю правильності прийняття доручень до виконання, а також оплати відповідно до вимог розпорядника бухгалтер може притягатися до адміністративної та матеріальної відповідальності.
У деяких випадках розпорядник може виписувати колективні або загальні платіжні доручення (наприклад, якщо декілька рахунків одного і того ж постачальника відносяться до однієї і тієї ж статті бюджету).
Муніципальний казначей після проведення процедури контролю візує платіжні доручення, бере зобов'язання щодо їх виконання, здійснює оплату видатків місцевого органу. При перевірці правильності платіжного доручення він має впевнитися, що дане доручення і підтверджуючі документи відповідають за формою чинним законодавчим і нормативним актам. Зокрема, контролюється призначення платежу, наявність бюджетних асигнувань, правильність віднесення видатків (на поточні чи капітальні) тощо.
Якщо документи оформлені вірно, вони приймаються до виконання. У випадку негативного результату перевірки документи повертаються на доопрацювання. При цьому у письмовій формі розпорядник інформується про причини відмови від прийняття документів до виконання, а також про необхідні заходи для їх приведення до порядку.
У даному випадку розпорядник може поступити наступним чином: привести документ у відповідність до встановлених вимог, відкликати платіжне доручення, а також вимагати від бухгалтера здійснити оплату. Така вимога зобов'язує останнього здійснити оплату з порушеннями, а тому відповідальність за неї несе розпорядник. Вимога розпорядника не може бути виконаною, якщо: відсутні бюджетні асигнування, недостатньо грошей на рахунку, повна відсутність підтвердження наданих послуг тощо. За цих умов контроль з боку казначея виключає перевірку доцільності проведених виплат (це входить до компетенції розпорядника, а також перевірку законності (ця функція закріплена за представником держави).
За наявності коштів бухгалтер здійснює їх перерахування. При відсутності на рахунку достатньої суми він повідомляє про це розпорядника, який встановлює порядок черговості оплати в міру поступлення коштів (шляхом часткової оплати).
Проведені операції щоденно реєструються бухгалтером у відповідних бухгалтерських регістрах. Розпорядник також реєструє операції з видачі платіжних документів за доходами та видатками у своєму обліку, щоб мати можливість постійно відслідковувати використання бюджетних асигнувань та забезпечити виконання бюджетних призначень, затверджених муніципальною радою. Такий облік ведеться методом простих записів і відображає стан виконання бюджету за доходами та видатками, а також результати бюджетного року.
Бухгалтерський облік, який здійснює муніципальний казначей методом подвійного запису, є більш повним. У ньому знаходять відображення майновий стан комуни, її дебіторська і кредиторська заборгованість, а також стан її фінансового забезпечення. Щодо формування дохідної частини місцевого бюджету розпорядник готує відповідні платіжні документи (прихідні ордери, виконавчі листи, які матеріалізують відносини місцевого органу самоуправління з його боржником) на отримання доходів.
Муніципальний казначей контролює законність і правильність цих документів, приймає зобов'язання щодо їх виконання, робить відповідні бухгалтерські записи, забезпечує отримання місцевим органом доходів. Отримання доходів від платників здійснюється на договірній основі. Крім того, відповідно до статусу державного бухгалтера він має право на стягнення коштів із злісних неплатників шляхом спірного стягнення в судовому порядку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація бюджетного процесу на місцевому рівні“ на сторінці 2. Приємного читання.
