В сучасній мінливій ринковій ситуації менеджери змушені приймати досить складні рішення, які визначають спосіб, форму, темп реалізації, діапазон, глибину і комплексність структурних змін в різних сферах і видах діяльності, адже це є актуальні питання не тільки виживання підприємства і забезпечення його рівноваги з мінливим оточенням, але й розроблення фінансової та інвестиційної стратегії і тактики, орієнтованої на отримання тривалої конкурентної переваги.
Зарубіжний та вітчизняний досвід і практика системних перетворень, а також перетворень структури і власності суб'єктів підприємництва свідчать про те, що умовою успіху підприємств є проведення різноманітних реструктуризаційних процесів, що охоплюють системні зміни, пов'язані як з правово-організаційними перетвореннями (процесами приватизації, акціонування, викупів, злиття), а також із змінами в матеріально-технічній і фінансовій структурі капіталу в різних ринкових ситуаціях трансформації господарства.
Реструктуризація ототожнена з потребою здійснення змін і становить безсумнівний імператив сучасного ринкового господарства. Завжди існує альтернатива для дій і можливостей організаційно-технічного розвитку, утвердження позиції на ринку, вибору системи ділових партнерів тощо.
В практиці менеджменту особливий інтерес викликають питання щодо визначення ефектів реструктуризації підприємств. Зауважимо, що мусить бути корисна зміна, яка дозволяє підприємству пристосувати свою діяльність у такий спосіб, який би був адекватним до нових умов і забезпечив би йому комерційний успіх.
Ефекти реструктуризації стосуються зазвичай усіх сфер господарської діяльності підприємства. Це випливає з того факту, що підприємство є багатовимірною господарською структурою - системою, в якій кількісні і якісні зміни, які відбуваються в одному вимірі досліджуваної структури, тягнуть за собою, через взаємні залежності, зміни інших структур, які описують функціональні та організаційно-технологічні зв'язки підприємства.
На підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду можна зробити висновок про те, що головними сферами, в яких очікується покращення економічної ефективності діяльності підприємств завдяки реструктуризації, є: майно, фінанси, організування виробництва, продуктивність персоналу, а також виготовлення продукції та її реалізація. Методологічно правильно виділяти тільки одну сферу, в якій проявляються ефекти процесу реструктуризації (враховуючи взаємозалежності, які існують між окремими складовими системи "підприємство"). У зв'язку з цим не можна визначити критерії, які дозволяли б однозначно підпорядкувати окремі зміни, що викликані реструктуризацією даного підприємства, отриманим ефектам, адже ці останні є результатом декількох взаємопов'язаних змін. Однак можна виділити такі сфери діяльності підприємства, реструктуризація яких по відношенню до конкретного випадку була першопричиною змін на підприємстві, а також виділити ключові і другорядні ефекти.
Діапазон і послідовність проведеної реструктуризації підприємства залежить від багатьох чинників. До найбільш істотних можна віднести:
• характер діяльності підприємства (специфіка галузі, в якій функціонує підприємство);
• специфіка продукту виготовлюваного підприємством (або послуг), який є предметом господарської діяльності;
• поточна і прогнозована технічно-технологічна, економічна, майнова, фінансова, організаційна і кадрова ситуація підприємства:
• величина підприємства і організаційно-правові форми проведення господарської діяльності. З практики структурних перетворень українських підприємств у сфері цілей, предмету і методів функціонування випливає, що зміни різних видів структур здебільшого викликані критичними ситуаціями в їх розвитку (збитковість виробництва, застаріла технологічна система, розірвані кооперовані зв'язки 3 колишніми постачальниками з країн СНД, неспроможність здійснювати інноваційні процеси тощо). Як правило, ці зміни є взаємопов'язаними, і складають певний комплекс (ланцюг змін), а їх вплив на зростання конкурентоспроможності підприємства і ефективність його господарської діяльності, досить часто є багатовекторним і різноспрямованим.
Масштаби і темпи реструктуризації державних господарських суб'єктів - зокрема реструктуризації власності - залежать від можливостей, що визначаються в політико-правовій базі, а також від усунення чи виключення бар'єрів, які сформовані в минулому, тобто стартових умов, з якими підприємства входять до процесу системної трансформації.
Ряд дослідників в своїх роботах чітко окреслили ці бар'єри: надмірні розміри підприємств і виробництва, які не пристосовані до існуючого попиту, а також відсутність механізмів підвищення еластичності організування виробництва; низька якість виробів і надаваних послуг, застаріла технологія, повна залежність від постачальників, а також закріплення виробничого профілю через основний капітал, яким воно володіє, недотримання пропорцій між окремими видовими групами технічного обладнання; недостатня правова захищеність власності в державі (можливі претензії третіх осіб до майна); відсутність вміння проводити ринкові дослідження, просувати власні вироби на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Зарубіжний і вітчизняний досвід підтверджує, що збалансований розвиток підприємства забезпечується дотриманням 4-х принципів ведення бізнесу, які оперують в областях (чи сегментах ринку):
в якої підприємство має сильні конкурентні позиції і отримує достатні доходи для відтворення капіталу;
які дають позитивні фінансові результати;
які постійно ростуть і нарощують технологічний потенціал;
в яких комерційний ризик можна утримувати в допустимих межах.
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вітчизняний та зарубіжний досвід трансформації та реструктуризації підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
