Підвищення продуктивності праці на підприємстві безпосередньо залежить від ефективності використання його персоналу. Важливою складовою оцінки ефективності використання персоналу підприємства є визначення показників його динаміки. Приведемо формули, по яких розраховуються ці показники: - коефіцієнт вибуття працівників (Лю/);
де V - чисельність працівників, які вибули по всіх причинах за звітний період, осіб.; Ча - середньооблікова чисельність працівників за даний період, осіб.
- коефіцієнт прийому працівників (Аґмп)
де Чт - кількість працівників, прийнятих на роботу за даний період, осіб; - коефіцієнт плинності працівників (персоналу) - (Кшя)
де Чт - чисельність працівників, які вибули за даний період по причинах, не зумовлених виробничою необхідністю, необхідністю виконання державних або громадських обов'язків чи природною необхідністю, тобто по причинах, що відносяться до так званих причин плинності (за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, за здійснення правопорушень та з інших прирівняних до них причин); - коефіцієнт стабільності персоналу (АГ-:
Чим ближче значення АГ до І, тим вищий рівень стабільності персоналу на підприємстві.
Розглянуті вище показники характеризують потенціал трудових ресурсів, його стан, відданість умовам виробництва. Однак ефективність використання персоналу підприємства виявляється через показники результативності його праці та діяльності підприємства в цілому.
Досягти високої продуктивності праці в цілому на підприємстві, в бригаді чи на кожному робочому місці - значить насамперед скоротити, а в ідеальному випадку ліквідувати втрати робочого часу, виявити та реалізувати його резерви, раціонально використовувати робочий час у виробничих процесах за рахунок розробки прогресивних технологій.
Резерви робочого часу можна розділити на резерви фонду робочого часу та на резерви трудомісткості. Для розробки заходів із підвищення продуктивності праці необхідно починати передусім з аналізу та використання резервів фонду робочого часу, а потім переходити до резервів зменшення трудомісткості, або впроваджувати заходи з їх ліквідації одночасно, тому що використання резервів трудомісткості потребує розробки нових або впровадження вже існуючих передових технологій, тобто існує необхідність в значних фінансових інвестиціях. Крім того, впровадження новітніх технологій вимагає чіткого організування праці та налагодження всіх процесів, тобто попередньо потрібно розглянути рівень організування праці та ліквідувати існуючі недоліки в цій сфері діяльності. Використання ж резервів фонду робочого часу майже одразу дає економічний ефекти та не потребує значних фінансових інвестицій, тому що досягається за рахунок вдосконалення організації виробництва та систем управління. Однак це не означає, що резерви зниження трудомісткості мають залишитися поза увагою.
Резерви підвищення продуктивності праці мають багатопланову структуру в залежності від місця, часу і джерел їх виникнення. За місцем утворення резерви рекомендується поділяти на народногосподарські, галузеві та внутрішньовиробничі. Внутрішньогосподарські резерви зростання продуктивності праці виступають як невикористані можливості скорочення витрат праці під впливом тих чи інших чинників. Тому кожний резерв можна розглядати відносно окремого чинника, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати у відповідності з класифікацією чинників. Такий підхід дає можливість найбільш повно виявляти склад і структуру резервів, провести комплексний аналіз, визначити основні причини і визначити конкретні шляхи усунення втрат і непродуктивних витрат праці.
У відповідності з класифікацією, що рекомендується, внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці можуть бути об'єднані в такі групи:
• 1) за часом використання (перспективні і потенційні);
• 2) за місцем утворення (на будівельно-монтажних роботах, в підсобних виробництвах, в управлінській сфері);
• 3) за джерелами утворення (удосконалення засобів праці, предметів праці, оптимізації рівня організації праці й виробництва, вдосконалення системи менеджменту, логістики та мотивації). Використання резервів зростання продуктивності праці залежить від реальних можливостей виробництва в конкретних умовах. У зв'язку з цим при плануванні продуктивності праці резерви необхідно враховувати повністю або поетапно з розподілом реалізації за періодами. При проведені економічного аналізу необхідно розглядати перспективні й потенційні резерви.
До потенційних або поточних резервів відносяться ті резерви, які було створено в зв'язку з недоліками в організації праці, менеджменті або в технології. Оцінюючи поточні резерви, розрахункову економію чисельності робітників необхідно коригувати на час введення їх в дію шляхом множення розрахованої чисельності на коефіцієнт, який визначається діленням кількості часу з моменту мобілізації резервів до кінця року на загальну тривалість року.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні напрями підвищення продуктивності праці та ефективності використання трудових ресурсів підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
