Сучасні тенденції розвитку вітчизняної економіки, загострення конкуренції у зв'язку із новими загрозами глобалізаційних процесів зумовлюють необхідність визначити основні напрями підвищення ефективності використання потенціалу підприємства. Цьому сприятиме запровадження інформаційної системи управління знаннями, яка забезпечуватиме для цього розвиток компетенцій управлінського персоналу з метою запровадження управлінських новацій.
Підставою для створення і впровадження управлінських новацій є зміна задач, які розв'язує підприємство, що, своєю чергою, викликано об'єктивними процесами, які відбуваються в зовнішньому середовищі його функціонування. Успіх підприємства пов'язаний з тим, наскільки вдало воно пристосовується до зовнішнього середовища, тобто чи може вчасно розпізнати загрози для своєї діяльності, чи використовує сприятливі можливості і, нарешті чи спроможне отримати максимум вигоди - такі головні критерії ефективності всієї системи управління.
Необхідно зазначити, що багато спеціалістів пов'язують новації тільки з технічною сферою діяльності підприємства, а заходи щодо зміни системи управління розглядають як форму її удосконалення. Однак аналіз та узагальнення сучасних наукових розробок і передової практики господарювання дали підстави зробити висновок про те, що управлінська новація - це зміна змісту функцій, технологій і організування процесу управління та методів роботи апарату управління, які підвищують ефективність діяльності підприємства у результаті зростання компетентності менеджерів та завдяки використанню інформаційної системи.
В успішній реалізації будь-яких нововведень, особливо нових методів управління, важливу роль відіграє характер поглядів персоналу - його орієнтація на розвиток, ставлення до змін, готовність до ризику. Упроваджуючи управлінські нововведення, особливо такі кардинальні, як стратегічне управління, пов'язане з переорієнтацією всього мислення менеджерів з внутрішньовиробничих на зовнішні проблеми, необхідно виконати величезну роботу з подолання опору змінам, формування нової "організаційної культури". Знання з менеджменту, фахова освіта, пильна увага до управління, цілеспрямований пошук та освоєння нововведень у сфері управління мають вагоме значення для підвищення ефективності функціонування підприємства.
Дослідження останніх років у сфері стратегічного менеджменту свідчать, що конкурентоспроможність сучасних підприємств залежить від рівня компетентності керівництва і його використання з метою ефективного розвитку підприємства. Проте, сьогодні розвиток підприємств відбувається в умовах радикальних змін у зовнішньому середовищі та високих темпів збільшення обсягів інформації. Зважаючи на це ключове значення для забезпечення прибуткового функціонування, підприємства мають стратегічне планування його діяльності і підтримка прийняття ефективних управлінських рішень в усіх сферах господарювання.
Стратегічне планування є єдиним способом, що дає змогу прогнозувати можливості та загрози для підприємства, забезпечити його керівництво засобами для розроблення довгострокових планів і створити умови для прийняття обґрунтованих рішень. Водночас процедури стратегічного планування і прийняття рішень, які основані на аналізі зовнішнього середовища, можна зарахувати до слабкоформалізованих. Це пояснюється тим, що як зовнішнє, так і власне внутрішнє середовище підприємства, характеризуються високим ступенем невизначеності, динаміки та складності. З іншого боку, низький рівень управлінського потенціалу керівництва, його неспроможність швидко реагувати на зміни на ринку та відсутність ефективного інформаційного забезпечення належать до найбільш значущих причин слабкої конкурентної позиції українських підприємств.
Узагальнення передового досвіду зарубіжних і вітчизняних підприємств показало, що лише отримана оперативно адекватна інформація, є єдино можливою основою належного і своєчасного виконання складних завдань управління. Тому інформація є критичним чинником, якщо йдеться про процес створення нових благ (послідовність дій, що сприяють створенню нових благ та комерціалізації інноваційних ідей), процес постачання (урізноманітнення каналів руху матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів), процес побудови системи цінностей для кінцевого споживача (спонукання до виникнення нових потреб).
Швидкі зміни в економіці України ще більше актуалізували роль своєчасного інформаційного забезпечення підприємства, ефективності обміну інформацією між керівництвом і працівниками.
Інформаційні технології і бази даних сучасних підприємств не можуть забезпечити конкурентної переваги на довгостроковий період. Конкурентних переваг можна домогтися, тільки трансформувавши інформацію в знання з метою подальшого їх використання для прийняття ефективних управлінських рішень.
Оскільки управлінці будь-якого рівня прийняття рішень не мають всієї необхідної інформації у конкретній ситуації, тому її потрібно виробляти або отримувати ззовні. У разі, якщо недостатньо відомостей чи вони не повні, потрібні додаткові кошти на збільшення обсягів інформації.
Підприємства повинні мати доступ до необхідної інформації, щоб перетворювати інформацію на знання, які використовуватимуться для досягнення визначених цілей; контролювати джерела її отримання; вести пошук потрібних даних в масиві одержаної інформації; адаптувати до потреб користувачів профілі новин та іншої необхідної інформації; виконувати над інформацією, що надходить, дії спрямовані на виконання конкретних завдань (складання звітів, ведення досліджень, порівняння різних результатів діяльності підрозділів підприємства тощо). Отже, під знанням розумітимемо оформлену інформацію соціального характеру, яка сприймається соціальними суб'єктами як знання, що має важливе значення.
Знання не є джерелом доходу. Тому керівництво підприємств повинно докладати зусиль, прагнучи трансформувати знання у навички, вміння, і спрямовувати їх на забезпечення ефективного управління. Знання, отримані із практичним досвідом, є активними за умови їх постійного використання для виконання завдань та ухвалення управлінських рішень керівництвом.
Ефективне використання знань полягає у їх застосуванні, передаванні та продукуванні нового знання. Проте для забезпечення доступності повторного використання цих знань у межах підприємства доцільно створити та упровадити інформаційну систему управління знаннями, для якої характерне виникнення нових знань у ході поширення інформації і знань та обміну ними.
Вирішальну роль в управлінні знаннями відіграє його внутрішньо-організаційний трансферт, який поділяється на три фази: ініціювання, рух та інтеграція. Ефективність передавання знань визначається впливом чинників, які залежать від суб'єкта знання.
У найзагальнішому вигляді визначення управління знаннями можна сформулювати таким чином: управління знаннями - це сукупність процесів і технологій, призначених для виявлення, створення, обробки, поширення і зберігання накопичених знань з метою їх подальшого використання. Отже, управління знаннями є стратегією підприємства, мета якої - виявити корисну для підприємства інформацію, яка сприятиме зростанню компетентності управлінців, скорочуватиме час реакції на зміни, які відбуваються в ринкових умовах господарювання.
Підприємства, які мають намір впроваджувати управлінські новації та приймати ефективні управлінські рішення, повинні визначити особливості інформаційної системи, яка здатна забезпечити досягнення поставлених цілей і вирішення визначених підприємствами завдань.
З огляду на динамізм діяльності організацій стає дедалі вищою ймовірність прийняття неоптимальних управлінських рішень через брак часу, що може загрожувати самому існуванню підприємства. Особливо це важливо у галузі вибору стратегії. Просте відтворення відомих рішень, навіть найрозрекламованіших, як правило, переводить підприємство у становище "того, що наздоганяє". Тому забезпечення конкурентних переваг перед конкурентами, пов'язане, насамперед, із формуванням у керівництва уявлення про нові можливості сучасних технологій, що потребує задіяння інтелектуальних елементів в інтегровану інформаційну систему. Тому створення і використання підприємствами інформаційної системи розвитку управлінського потенціалу (ІСРУII) як їх інтелектуального центру, є однією із найважливіших умов, що стане важливим підґрунтям для ухвали ефективних управлінських рішень та розвитку управлінських новацій.
Підкреслимо, що пріоритетність та ефективність управління залежать від наявності та рівня використання професійно-кваліфікаційного, творчого потенціалів та організаційної спроможності керівництва підприємства. Однак один із недоліків людського інтелекту полягає в тому, що він не пристосований ДО нагромадження величезного обсягу інформації, виконання грандіозних обчислень під час аналізу складних виробничих, трудових чи фінансових процесів на підприємстві. Тому І СТУП повинна стати інтелектуальним центром підприємства із наскрізним інформаційним середовищем нагромадження та обміну знаннями між управлінцями, які у співпраці з віртуальними інтелектуальними агентами підбиратимуть сукупність різнопланової текстової та аналітичної інформації про стан ринку продукції, діяльність конкурентів, контрагентів, можливості удосконалення обігу документів, про виконання завдань підрозділами та досягнуті кінцеві результати діяльності підприємств загалом.
Мету, основні завдання функціонування ІСРУП та її користувачів зображені на рис. 6.5.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні напрями підвищення ефективності використання потенціалу підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
