В загальному вигляді трансформація означає зміну, перетворення виду, форми, істотних властивостей чого-небудь. Трансформація підприємств відбувається під впливом низки чинників і знаходить відображення у відповідних організаційних формах. Однією з таких форм є реструктуризація підприємств.
Реструктуризація підприємства є складним процесом, який передбачає використання як стандартних методів ситуаційного, організаційно-управлінського, виробничо-господарського, фінансово-економічного, кадрового аналізу, організаційного проектування, так і порівняно нових інструментів, у тому числі й тих, які раніше не використовувалися при реорганізації підприємств. До них слід віднести методи управління якістю, реінжинірингу бізнес-процесів тощо.
Реструктуризація підприємства передбачає: реорганізацію системи управління підприємством; оптимізацію бізнес-процесів; удосконалення організаційної структури управління підприємством; реорганізацію системи управління капіталом і фінансами; виявлення "точок зростання", тобто найефективніших напрямів розвитку підприємства з можливою подальшою реорганізацією і диверсифікацією бізнесу. З огляду на різне фінансово-економічне становище, специфіку діяльності, стратегічні цілі та завдання всі проекти з реструктуризації є унікальними і призначені для реалізації тільки на конкретному підприємстві.
Основні принципові завдання розробки проекту реструктуризації підприємства такі:
комплексна бізнес-діагностика діяльності підприємства;
визначення основних цілей, завдань і принципів реструктуризації;
визначення бюджету, термінів та необхідних заходів для реалізації проекту реструктуризації; визначення очікуваної ефективності проекту, основних ризиків та способів їх мінімізації. Етап діагностики пов'язаний із виявленням і оцінюванням усіх основних характеристик підприємства, описом його структури, основних функцій і цілей, наявних обмежень, взаємозв'язків, фінансового стану тощо.
Розробка концепції реструктуризації - складний процес, в якому доводиться брати участь керівникам підприємств. У цій роботі дослідження проводяться з використанням основних положень стратегічного менеджменту і маркетингу. Метою цього етапу є створення стратегій реструктуризації, тобто чітких стратегічних дій з реорганізації видів діяльності підприємства, виражених у термінах: "закрити", "контролювати", "утримувати", "виокремити як підприємство", "розширити", "створити новий бізнес", "розробити продукт".
Для найперспективніших підрозділів розробляються бізнес-плани. Основна особливість цього етапу підготовки реструктуризації полягає в тому, що менеджери і керівники здійснюють роботу передусім не з кількісними, а з якісними категоріями, такими як "бачення" та "місія підприємства", "критичні чинники успіху", "цілі і корпоративні стратегії", "сегменти рийку", "бізнес-процеси", "портрет підприємства", "модель наявного бізнесу", "стратегічний продукт", "проектні ситуації", "ідеї проектів". Отже, концепція реструктуризації підприємств спрямована на розробку добре узгодженої програми дій, яка в сукупності підвищить вірогідність того, що життєздатна частина бізнесу зможе вижити.
Важливою і необхідною відправною точкою при реформуванні підприємств є початкові переговори з власниками чи акціонерами. Власники можуть виступати ініціаторами реструктуризації, але інколи, в ситуації неплатоспроможності, їх повноваження є обмеженими, оскільки пріоритетний вплив у розв'язанні питань реструктуризації мають кредитори. У деяких випадках власники можуть бути джерелом фінансування, якщо вони мають грошові ресурси для інвестування і зацікавлені в підприємстві.
Іншим важливим моментом обґрунтування концепції реструктуризації є переговори з кредиторами. Реалізація добре продуманої послідовної стратегії переговорів з кредиторами спрямована на визначення способу погашення боргів або складення вільного від процентів та штрафів плану їх реструктуризації. У багатьох випадках внаслідок таких дій можна досягти списання боргових зобов'язань, що суттєво полегшить функціонування підприємств у перший рік після реструктуризаційного періоду.
Приведення звітності (насамперед, бухгалтерського балансу) до реального стану дає змогу оцінити оборотні та основні активи підприємств за реальними ринковими цінами, що може призвести до встановлення набагато нижчої загальної їх вартості. Успішність проведення переговорів з кредиторами відносно списання частини боргу або досягнення мораторію впливає на вартість відображених у звітності боргових зобов'язань.
Більшість підприємств мають оборотні та основні активи, які не використовуються. На деякі з цих активів можливо знайти покупців, які хочуть придбати їх за готівкові кошти, хоч і за ціною, можливо набагато нижчою, ніж балансова вартість зазначених активів. Продаж таких активів може стати способом залучення додаткових коштів в оперативному періоді.
Нові дослідження ринку постачальників можуть призвести до вигідніших умов отримання сировини та матеріалів. Аналіз розміщення виробничих процесів може виявити резерви для збереження витрат енергії, зменшення трудомісткості, скорочення споживання сировини та матеріалів і зменшення частки відходів. Цей аналіз мас містити розрахунки щодо рішення виробляти чи купувати окремі складові продукції. Глибокий аналіз витрат на виробництво може показати, що вартість внутрішнього виробництва послуг, запасних деталей або напівфабрикатів часто вища, ніж закупівельна ціна у зовнішніх постачальників. З переходом на зовнішніх постачальників собівартість може бути зменшено, а частину постійних витрат конвертовано у змінні.
Багато підприємств мають частини бізнесу, які стали неприбутковими через дію переважно зовнішніх чинників, таких як зростання цін на сировину та матеріали, наприклад на імпортовані товари, високі постійні витрати і низькі обсяги виробництва та реалізації, зумовлені ринковими чинниками. Закриття таких безперспективних частин необхідне для виживання решти бізнесу. Продаж або передача власності на соціальні активи є частиною цього процесу, хоча часто необхідно зробити мінімальні інвестиції в ремонт соціальних активів, перш ніж буде проведено їх передачу, однак це дозволяє зберегти значні кошти, які витрачаються на їх утримання та використання.
Діяльність підприємств традиційно зосереджується навколо виробничих підрозділів, і дуже незначна увага приділяється маркетингу та збуту. Здійснення заходів, які спрямовані на покращення маркетингу та збуту, а також на удосконалення фінансового управління, призведе до зростання ефективності виробництва. Прийняття на роботу кваліфікованих спеціалістів для цих двох сфер дозволить ефективно здійснити ці процеси. Використання нових управлінських принципів із переданням повноважень, мети та результатів середньому рівню менеджерів, у поєднанні з їхньою прямою участю в процесі планування, може виявити нові ідеї для поліпшення діяльності підприємств. Щоб цього досягти, додатково необхідно буде провести навчання працівників.
Без зовнішньої допомоги керівництво швидше за все не зможе самостійно провести повністю весь процес реструктуризації. У групі фахівців, що проводить реструктуризацію підприємств, мають бути представлені спеціалісти різних галузей. На окремих підприємствах вибір концепції реструктуризації може обмежуватися варіантами з мінімальним рівнем ризику при досягненні нульової або близької до нуля вартості бізнесу. Головною умовою має бути повне задоволення вимог кредиторів відповідно до найбільш вигідного для підприємств графіка погашення боргових зобов'язань, що враховується в моделі дисконтованого грошового потоку.
Характер та особливості реструктуризаційних процесів значною мірою залежать від форми і виду реструктуризації (рис. 15.5).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні форми трансформації підприємств (організацій) і об'єднань та їх характеристика“ на сторінці 1. Приємного читання.
