Наявні системи преміювання на підприємствах можна поділити на індивідуальні та колективні. Індивідуальне преміювання передбачає оцінку особистого внеску працівника в результати діяльності підприємства. Колективне преміювання спрямоване на мотивацію праці соціальних груп і застосовується для простої кооперації праці. Преміювання може здійснюватись у відсотках від виручки, чистого доходу, прибутку. Конкретні розміри, критерії, показники нарахування цих виплат працівникам установлюються індивідуально на кожному підприємстві в колективному договорі з урахуванням специфіки галузі, видів робіт, фінансових можливостей підприємства.
Для стимулювання трудового внеску в досягнення кінцевих результатів діяльності підприємства потрібно використовувати премії. Із загальних коштів на преміювання кожна служба або підрозділ може здійснювати поточне преміювання працівників (за підсумками місяця або кварталу) та одночасне преміювання за особливий внесок в досягнення кінцевих результатів. До основних показників преміювання належать такі: виконання та перевиконання планових показників, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.
Для підвищення трудового внеску працівників у досягнення ефективності функціонування підприємства також використовують надбавки та доплати до встановлених посадових окладів працівників.
Надбавки є додатковими вишитими працівникам за: високу професійну майстерність, вислугу років, виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи, знання й використання в роботі іноземних мов.
Доплати — це кошти, що виплачуються понад встановлені тарифні ставки, нормативи, ліміти у зв'язку з виникнення особливих умов чи обставин.
Доплати встановлюються за роботу у понаднормовий час; суміщення професій (посад); виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких та шкідливих умовах праці; перевезення небезпечних вантажів; роботу у вихідні дні.
Мотивування якості результатів праці може здійснюватися через преміювання:
• за поліпшення якості продукції, робіт, послуг: підвищення сортності (марочності) продукції, скорочення випадків повернення неякісної продукції; брак претензій (рекламацій до продукції, робіт, послуг) від інших підрозділів підприємства або споживачів; зменшення кількості бракованої продукції в порівняні з попереднім періодом тощо;
• зниження собівартості виготовлюваної продукції, заощадження сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, інструменту, запасних частин;
• освоєння нової техніки та прогресивної технології, підвищення коефіцієнта завантаження устаткування та змінності роботи нових машин і обладнання, скорочення термінів освоєння нових технологій тощо.
Досвід діяльності передових підприємств показує, що для робітників, які зайняті обслуговуванням виробництва, доцільно встановлювати показники преміювання, які безпосередньо характеризують поліпшення якості праці, а саме: забезпечення безперебійної та ритмічної роботи обладнання; своєчасний ремонт та збільшення міжремонтних періодів його експлуатації; скорочення витрат на ремонт та обслуговування устаткування; безперебійне та ритмічне забезпечення робочих місць матеріалами, сировиною, інструментом, транспортними засобами, усіма видами енергоносіїв тощо. Наведені показники можуть використовуватись як самостійні показники преміювання. Наприклад, для чергових електромонтерів, слюсарів-ремонтників, налагоджувальників — за те, що не було простоїв устаткування, безперебійну роботу незалежно від показників праці інших працівників (наприклад, основних працівників, зайнятих на виготовленні продукції в основних цехах підприємства).
У разі преміювання працівників основного виробництва якісні показники їхньої праці встановлюються як додаткові. Залежно від рівня їхніх досягнень коригується премія за виконання або перевиконання норм виробітку, виробничих завдань, нормованих завдань. Можна застосовувати також системи преміювання працівників, в яких замість коригувальних коефіцієнтів передбачається підвищення премії у відсотках за кожний відсоток перевиконання основного показника. Преміювання може також здійснюватись індивідуально за особистий внесок працівника в кінцеві результати роботи підрозділу чи підприємства. При цьому такими показниками преміювання можуть бути: зростання продуктивності праці і обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості та зростання прибутку. Премія за індивідуальні результати праці працівника нараховується, як звичайно, за спеціальною шкалою за кожний відсоток виконання цих показників.
В сучасних умовах набуває поширення так звана система стимулювання працівників за рахунок участі в розподілі отриманого прибутку. Підґрунтям нарахування конкретних сум коштів у даному разі є система "оцінки заслуг", тобто система оцінки ефективності індивідуальних результатів праці працівників з урахуванням їхніх особистих якостей, ставлення до праці, що базується на бальній оцінці працівників.
Отже, основними формами стимулювання працівників підприємства є:
• 1. Заробітна плата, що характеризує оцінку вкладу в результати діяльності підприємства (абсолютна величина і співвідношення з рівнем оплати інших працівників підприємства). Вона має бути порівняна і конкурентоздатна з оплатою праці на аналогічних підприємствах.
• 2. Система внутрішньофірмових пільг працівникам підприємства, серед яких:
продаж продукції підприємства своїм працівникам із знижкою, повна або часткова оплата витрат на проїзд працівника до місця роботи і назад;
надання своїм працівникам безпроцентних позик або позик з низьким рівнем відсотка;
надання права користування транспортом підприємства;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми та системи преміювання персоналу підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
