На формування і ефективне використання трудових ресурсів впливає ряд чинників: витрати на підготовку, перепідготовку персоналу; середовище її формування; ситуація на ринку праці; економічне становище держави, - оскільки трудові ресурси є не лише чинником виробництва, але й складною соціальною категорією. Тут важливу роль відіграє політика держави щодо оплати праці через механізм державного регулювання заробітної плати на різних рівнях.
Державне регулювання оплати праці має забезпечувати її відтворювальну і соціальну функції. Це здійснюється через встановлення мінімальної заробітної плати, розрахованої на основі прожиткового мінімуму, а також через тарифно-кваліфікаційну систему оплати праці й відповідні податкові ставки. Державне регулювання реалізується через Закон України "Про оплату праці".
Закон України "Про оплату праці" діє із введенням механізму договірного регулювання на рівні генеральної і галузевих тарифних угод, які фіксують граничні максимальні розміри тарифних ставок та схем посадових окладів, тобто саме тієї частини зарплати, що відноситься на собівартість продукції і, як результат, може впливати на ціну.
Договірне регулювання оплати праці працівників здійснюється на основі системних тарифних угод, що складаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), виробничому (тарифна угода, як складова частина колективного договору) рівнях.
Норми генеральної тарифної угоди обов'язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів, норми галузевої регіональної тарифної угоди - на виробничому рівні як мінімальні гарантії.
Сторонами генеральної тарифної угоди виступають: - профспілки, що об'єдналися для ведення колективних переговорів від імені більшості членів профспілок - найманих працівників країни;
власники або уповноважені ними органи, на підприємствах яких зайнята більшість найманих працівників країни.
Предметом генеральної тарифної угоди є:
диференціація мінімальних тарифних ставок; єдині мінімальні ставки компенсаційних доплат; єдині тарифні умови праці; взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угоди.
Предметом галузевої угоди є єдині для підприємств відповідної галузі тарифна сітка для робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів.
Сторонами регіональної тарифної угоди виступають:
• профспілки від трудових колективів підприємств, які є комунальною власністю;
• місцеві органи самоврядування або ті, що уповноважені управляти комунальною власністю.
У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру.
Згідно із Законом України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не .може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності та господарювання.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням: вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;
загального рівня середньої заробітної праці;
продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Мінімальна заробітна плата мас встановлюватися у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм регулювання оплати праці персоналу підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
