На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в економіці нашої країни відбувається структурна перебудова промислового виробництва, метою якої є створення конкурентоспроможних підприємств, інтегрованих в світову економіку.
У цих умовах підприємства різних організаційно-правових форм для досягнення своїх цілей можуть об'єднувати свої зусилля на тимчасовій або постійній основі. Цей процес об'єднання зусиль або інтеграції підприємств приймає різні форми, зокрема, кооперації чи концентрації.
Інтеграція підприємств (вертикальна або горизонтальна) передбачає такий спосіб об'єднання їх зусиль, при котрому ринковий механізм взаємовідносин замінюється внутрішньогосподарськими операціями. Інтеграція означає, що стадії виробництва і розподілу координуються на основі можливостей ієрархічної системи, тобто внутрішніми операціями і регламентами.
Кооперація як організаційно оформлене добровільне об'єднання підприємств передбачує прийняття спільних рішень для досягнення визначених цілей, без створення при цьому загального органу управління. Зазвичай цей процес здійснюється на договірній основі без втрати підприємствами своєї господарської і юридичної самостійності.
Інтеграція підприємств на основі концентрації проводиться на основі централізації і концентрації їхніх господарських засобів чи капіталів. Цей процес пов'язаний з відмовою підприємств частково або повністю від своєї фінансово-господарської самостійності на користь іншого підприємства чи створюваного нового органу управління.
Об'єднання підприємств на основі кооперації може бути тимчасовим або постійним у вигляді різних організаційних форм (картелів, синдикатів, пулів і холдингів).
Картель являє собою форму союзу підприємців на основі картельної угоди, у якій встановлюються обов'язкові для всіх учасників умови, що стосуються обсягів виробництва, формування цін на товари і послуги, обміну патентами, частки квот на ринках збуту й ін. Як правило, до складу картелю входять підприємства однієї галузі. Учасники картелю зберігають юридичну і господарську самостійність і здійснюють свою діяльність відповідно до картельного договору.
Одним з різновидів картелю є синдикати, що представляють собою сукупність підприємств із централізованою функцією збуту чи постачання. Учасники синдикату втрачають при цьому комерційну незалежність, зберігаючи юридичну і виробничу. Ця форма досить активно поширюється в Україні на початку ІІІ-го тисячоліття іноземними фірмами.
Концентруючи в єдиних органах збуту визначений вид продукції, синдикат отримує можливість регулювати умови продажу на ринку. При концентрації постачальницьких функцій підприємства, що входять до складу синдикату, заощаджують на витратах виробництва за рахунок гуртових закупівель сировини, матеріалів і комплектуючих.
Іншим різновидом об'єднання на основі картельної угоди є пул, що одержав поширення в царині виконання проектів. Учасники була приходять до взаємовигідних угод про форму передачі патентів і ліцензій. Прибуток розподіляється відповідно до квоти, обумовленої при вступі в пул.
В умовах ринкової економіки дедалі більше поширення знаходять холдингові компанії.
Холдинг — акціонерна кампанія, що володіє контрольним пакетам акцій юридично самостійних підприємств для здійснення контролю над їхніми операціями, але активної участі в управлінні ними, як правило, не приймає.
На основі принципу концентрації утворюються такі об'єднання, як синдикати, трести, концерни й інші різновиди.
Трест являє собою приклад найбільш тісного об'єднання підприємств. Підприємства, що входять у його склад, втрачають свою юридичну і господарську самостійність і перетворюються в підрозділи тресту. Трести можуть об'єднувати підприємства однієї або декількох галузей. Злиття підприємств у трест може відбуватися або через включення одного підприємства до складу іншого, або утворенням нового підприємства.
Широко розповсюдженою організаційною формою інтеграції підприємств є концерн. Концерн є горизонтальним, вертикальним чи диверсифікаційним об'єднанням підприємств, що зберігають свою юридичну самостійність, але фінансовий контроль і визначені функції постачання, виробництва і маркетингу підприємства беруться під єдине управління.
Для створення концерну потрібно провести серйозну підготовчу роботу. У її основі —вміння показати ті переваги, що будуть мати підприємства, котрі ввійдуть до складу концерну. В цьому контексті можна виділити п'ять напрямків у системі мотиваційного механізму на користь створення концерну, серед яких: науково-технічний, виробничий, організаційний, фінансовий і соціальний. Змістове наповнення наведено в табл. 1.1.
Варіанти створення концерну і відносини між підприємствами в його складі можуть бути різними. Так, у концерні, заснованому на підпорядкуванні, одне з підприємств володіє контрольним пакетом акцій і панує на основі володіння капіталом над іншими підприємствами. Це так звані концерни з головними підприємствами на чолі. Існують концерни, засновані на засадах рівноправності підприємств, що інтегруються під загальним керівництвом.
Основною умовою ефективного функціонування концернів є створення адаптаційного механізму внутрішнього економічного регулювання взаємовідносин учасників з метою найефективнішої реалізації можливостей всіх учасників.
На сучасному етапі економічних перетворень в Україні багато підприємств входить до складу фінансово-промислової групи (ФПГ). У цих господарських структурах акумулюються інтегровані можливості фінансового, промислового і торгового капіталу. ФПГ можуть багато в чому сприяти стабілізації економіки в нашій країні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтеграція підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
