Стратегія ринкової поведінки - це генеральна програма дій на тривалу перспективу, яка виявляє пріоритети проблем і ресурсів для досягнення основних цілей підприємства.
Тактика ринкової поведінки складається із заходів реалізації цілей товаровиробників за короткий період часу у відповідності з обраною стратегією. Під політикою цін в такому контексті розуміють загальні принципи, яких підприємство збирається дотримуватись в сфері встановлення цін на свої товари або послуги. Під стратегією ціноутворення відповідно розуміють набір методів, за допомогою яких ці принципи можна реалізувати на практиці. Цінова політика підприємства мас базуватись на таких принципах: забезпечення відповідності напрямків і змісту цінової політики відповідним напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. Мета та їх завдання мають бути однаковими, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства, а також доповнює і конкретизує її з урахуванням життєвого циклу товару та підприємства; У цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити сегмент ринку для виробника, а також характер зміни сегменту та цін;
• цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів споживачам, а також з врахуванням видів споживачів, форм розрахунку за товар та його якості;
• гнучкість політики ціноутворення, що досягається застосуванням різних знижок з ціни товару для різних споживачів;
• розробка цінової політики має залежати від якості товару та ступеня його новизни для споживача, що досягається використанням нових технологій та нового обладнання;
• урахування різних чинників, передусім зовнішніх, що не залежать від підприємства і впливають на цінову політику.
Цінова політика мас базуватися на цінності товару для споживача, а ціна товару - відповідати цій цінності.
Якщо ціна товару не відповідає його цінності, тоді підприємство мас два шляхи виходу з такої ситуації:
• 1. Постійно знижувати ціну, поки вона задовольнить споживача, але це недостатньо ефективний і короткостроковий шлях, бо призводить до зменшення обсягів виробництва або до його згортання.
• 2. Шукати нових споживачів і сегменти ринку, поліпшувати якість виробу й наближати його цінність до вимог споживачів. Цей шлях визначається на перспективу, дає змогу розширити виробництво, запроваджувати нові технології, обладнання і є ефективнішим. Розробляючи цінову політику підприємство повинно виходити із загальної економічної стратегії ціноутворення з урахуванням загального розміру прибутку.
Загалом розробка політики ціноутворення може базуватись на двох підходах: витратному; споживчому.
Для витратного підходу характерна така послідовність елементів: Виробництво - Витрати - Ціна—Цінність - Споживач.
Основним елементом є виробництво, що об'єднує матеріальні, трудові, фінансові ресурси, безпосередньо виробництво за певною технологією й усі витрати виробництва. За таким підходом підприємство може не мати прибутку взагалі або не ставити за мету його одержати. Також незначна увага приділяється цінності виробу, його якості та задоволенню потреб споживача.
Споживчий підхід характеризується такою послідовністю елементів: Споживач - Цінність - Ціна - Витрати - Виробництво
За таким підходом основним є попит споживачів і цінність для них виробу. Це дає можливість визначити відповідний сегмент ринку та ціну на ньому для подальшого визначення витрат і можливого прибутку. Виробництво починають, беручи за основу певний обсяг витрат у практиці маркетингу розрізняють п'ять типів цінової політики: ціновий лідер, слідування в фарватері, атака, знімання вершків, впровадження.
• 1. Ціновий лідер — тип цінової політики характерний для великих фірм, що володіють значною часткою ринків, обумовлює монопольні високі ціни.
• 2. Слідування в фарватері - тип цінової політики, який характерний для дрібних фірм, що випускають продукцію подібну монополістам, не володіють вагомою часткою ринку, але орієнтуються на великі фірми.
• 3. Атака - тип цінової політики товаровиробників, які прагнуть зайняти на ринку положення лідера, тому різко знижують ціну на товар (інколи нижче витрат), створюючи монопольне положення на ринку. Після чого ціни встановлюються на рівні ринкових.
• 4. Знімання вершків - тип цінової політики, коли при введенні нового товару на ринок, покупці готові дати за нього будь-яку високу ціну, а продавці одержують максимальний прибуток від реалізації кожної одиниці товару. Обов'язкова умова використання в практиці цього типу — неможливість швидкого виробництва конкурентами подібних товарів.
• 5. Впровадження - цей тип цінової політики передбачає, що товар вводиться на ринок за дуже низькою ціною й відрізняється простотою виробництва (предмети першої необхідності). По мірі завойовування ринку ціна повертається до нормального рівня. Отже, цінова політика підприємства не тільки пов'язана з формуванням цін, використання яких дає змогу вирішувати тактичні і стратегічні завдання, які стоять перед ним, а й є важливим чинником у вирішенні важливіших завдань, які стоять перед суспільним розвитком країни в цілому.
Характеристика ціноутворюючих чинників
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм формування доходів від операційної діяльності підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
