Надходження і видача грошових документів оформлюється прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.
При передачі виручки інкасатору складається супровідна відомість в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідну відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладну) - віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) - залишається у касі (інкасатор розписується на ньому і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.
Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік при здачі виручки є квитанція установи банку, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.
Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Банки виступають посередниками у цих операціях.
Основними нормативними документами з обігу безготівкових грошових коштів є: - Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена
постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 року № 135. У Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків в національній і іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 року № 527.
Поточний рахунок—це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.
Згідно 3 Положенням про ведення касових операцій підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на них свої грошові кошти на договірних умовах та здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями. Юридичні і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків.
Більшість розрахункових операцій на поточних рахунках у банках оформлюються платіжними дорученнями, в яких вказано: найменування платника та одержувача, їх коди ЄДРПОУ, номери поточних рахунків, назви обслуговуючих установ банків, сума платежу, призначення та підстава платежу (№, дата і назва рахунку, договору), сума ПДВ. Платіжне доручення підписується керівником і головним бухгалтером. При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.
Розрахунки можуть також оформлятися платіжними вимогами - ініціатором виступає одержувач, а також платіжними вимогами-дорученнями. Здійснення операцій на поточних рахунках підтверджується випискою банку, яка обов'язково передається підприємству.
Крім поточних рахунків підприємства можуть відкривати в банках спеціальні рахунки, призначені для здійснення поточних операцій наступних видів:
розрахунки чеками за товари (роботи, послуги);
розрахунки за акредитивами;
Зупинимось на деяких аспектах таких розрахунків.
Розрахунковий чек—це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.
Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб за отримані товари (роботи, послуги). Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку - рахунку лімітованої чекової книжки. В межах ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.
Розрахунки за акредитивами здійснюються на договірних засадах.
Акредитив — це договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь особи, якій цей платіж призначено. Клієнт оформлює заяву про відкриття акредитиву, в якій вказуються дані про постачальника, дата і номер договору, назва товарів (робіт, послуг), їх кількість, ціна та загальна сума поставки, а також перелік документів, які додаються до реєстру документів по даному акредитиву. Банк відповідно депонує вказану в заяві суму та повідомляє про це банк, що обслуговує постачальника. Після відвантаження продукції (надання послуг, виконання робіт) постачальник подає у своє відділення банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів, на підставі яких йому зараховується платіж з акредитиву. В разі порушення хоча б однієї з умов акредитиву банк виплати не проводить.
Методичні інструменти аналізу активів підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дебіторська заборгованість підприємства як складова економічних ресурсів підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
