• сум ввізного мита;
• витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування ресурсів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;
• сум непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;
• інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням ресурсів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Таким чином, первісна вартість складається з двох частин: покупної вартості за цінами постачальників та транспортно-заготівельний витрат.
Однак у випадку використання підприємством у своїй господарській діяльності матеріальних ресурсів, які виробляються власними силами, їхню первісну вартість можна визначати шляхом розрахунку собівартості їх виробництва.
Матеріальні ресурси, що надійшли як внески до статутного капіталу оцінюються за справедливою (тобто ринковою) вартістю, яка узгоджена засновниками.
Виробничі запаси відпускаються зі складів, перш за все, для здійснення основної операційної діяльності, тобто на виконання робіт, виготовлення продукції, чи подальшу реалізацію. На даному етапі перед бухгалтерським обліком стоїть задача оцінити матеріальні запаси, що були спрямовані на виробництво, або реалізовані. Питання оцінювання дуже важливе в умовах ринку, тому що ціни на матеріали часто змінюються. Підприємства обирають один із варіантів такої оцінки, що запропоновані Стандартом № 9 для їх списування за так званою фактичною собівартістю, визначення якої може здійснюватися наступними способами: <ї метод ідентифікованої собівартості передбачає облік фактичної собівартості кожної конкретної одиниці запасів. Цей метод оцінювання застосовується для матеріальних ресурсів, які мають значну вартість, невелику номенклатуру та використовуються для виконання спеціальнім замовлень;
метод середньозваженої собівартості полягає в тому, що собівартість кожної одиниці запасів визначається шляхам ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості отриманих упродовж місяця запасів на їх сумарну кількість;
метод ФІФО - передбачає списання матеріальних ресурсів у такій послідовності, в якій вони надходили на підприємство;
метод ЛІФО — передбачає, що першими будуть списуватися матеріали, які надійшли останніми, тобто в послідовності, протилежній їх надходженню;
метод нормативних витрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що встановлюються підприємствами з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Норми витрат та ціни слід перевіряти та переглядати для наближення їх до фактичних.
метод оцінки за цінами реалізації використовується на підприємствах роздрібної торгівлі.
Застосування у практичній діяльності підприємств того чи іншого методу оцінки і списування ресурсів залежить від їх номенклатури і особливостей використання в процесі виробничої та господарської діяльності підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність та методика оцінки виробничого, операційного та фінансового циклів підприємства“ на сторінці 3. Приємного читання.
