Вони не оформлені юридичними документами, тому що є предметом комерційної таємниці, тобто вони можуть бути цілком патентоспроможними, але не запатентовані власником з метою збереження їх таємниці. До ноу-хау належать: незапатентовані винаходи, методи, способи, навички, необхідні для проведення проектування та розрахунків, будівництва, виготовлення виробів: технічна документація, робочі проекти, монтажні схеми, технологічні карти; склад та рецепти матеріалів, речовин; оптимальні рішення технологічних процесів; техніко-економічне обґрунтування, статистичні розрахунки тощо. Переважна більшість ноу-хау є результатом науково-пошукових і дослідницько-конструкторських робіт. Зазвичай, без знання ноу-хау виробництво нової техніки за зразками, описаннями патентів та опублікованою інформацією або взагалі неможливе, або вимагає додаткових витрат на освоєння.
Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою та корисною для підприємства, якому її продано, та передбачає створення і зміну конструкції виробів, технології виробництва та техніки, що застосовується.
Зазначення походження товару - словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.
При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Зазначення походження товару може бути двох видів: просте та кваліфіковане.
Потреба в зазначенні походження товару зумовлена тим, що на якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають також інші, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару (вода, повітря, кліматичні, гідрологічні умови тощо).
Фізична або юридична особа, яка зареєструвала зазначення походження товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, Його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.
Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінський якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.
Нематеріальні активи можуть оцінюватися за первісною і залишковою вартістю у зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим їх спрацюванням.
Первісна вартість нематеріальних активів складається з вартості придбання; митного збору (при імпорті); податків, що не підлягають відшкодуванню; інших податків, пов'язаних з придбанням нематеріальних активів (крім сплати відсотків за кредит банку). За первісною вартістю нематеріальні активи зараховують до майна підприємства.
Залишкова вартість нематеріальних активів характеризує реальну їхню вартість, тобто не перенесену на вартість виготовленої продукції, і визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.
В процесі використання нематеріальні активи спрацьовуються і переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Податковий Кодекс України передбачає нарахування амортизації для нематеріальних активів упродовж наступних строків, що наведені в таблиці 8.3.
Облік вартості, яка амортизується, для нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.
Амортизації підлягають усі нематеріальні активи, що перебувають на балансі підприємства. До нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частинами, виходячи з його первісної вартості протягом терміну його використання. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому нематеріальний актив зараховано на баланс підприємства. Відповідно, при вибутті нематеріального активу амортизація не нараховується з місяця, наступного за місяцем вибуття.
Таблиця 8.3. Строки нарахування амортизації для нематеріальних активів
| І - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) | відповідно до правовстановлюючого документа |
| ІІ - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) | відповідно до правовстановлюючого документа |
| ІІІ - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на яких визначаються роялті | |
| IV - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографі)) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 5 років |
| V - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше як 2 роки |
| VI - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) | відповідно до правовстановлюючого документа |
Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту. Це стосується зокрема патентів.
Патентом називається виданий патентним відомствам документ, що надає особі або організації виключне право на використання зазначеного в патенті технічного вирішення.
Патент видається строком на 15 років, рахуючи з дня подачі заявки. З того ж дня охороняються права заявника. Ніхто не може без згоди особи, якій належить патент, використати винахід. Патентовласник може видати дозвіл (ліцензію) на використання Його винаходу або повністю переуступити патент. За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує певну винагороду. Найбільш поширеними є періодичні відрахування упродовж дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.
Роялті - періодичні платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інших аналогічних майнових прав.
Роялті встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається паушальною виплатою. Паушальний платіж є фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.
Для визначення загального обсягу нематеріальних активів та їх зміни проводять оцінку нематеріальних активів підприємства. Існують три основні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, прибутковий, порівняльний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нематеріальні ресурси підприємства, їх сутність, класифікація, призначення та особливості формування і відтворення“ на сторінці 2. Приємного читання.
