Швидкі темпи змін управлінських технологій, створення та впровадження інновацій в менеджменті, удосконалення інформаційних систем для управління підприємством та прийняття управлінських рішень вимагають значної уваги їх керівництва. Постійна реакція на зміни, які відбуваються не тільки у внутрішньому, але й у зовнішньому середовищах, зумовлює необхідність поповнювати знання керівників, розвивати здібності і спрямувати їх на те, щоб забезпечити стабільне ефективне функціонування підприємства. В цьому напрямі важливу роль відіграє якісне підвищення кваліфікації управлінського персоналу як рівня знань та практичних навичок, необхідних для виконання завдань певної складності у конкретних виробничих умовах.
Рис. 6.2. Складові управлінського потенціалу підприємства
Іншою складовою професійної компетентності є рівень професійно-посадового розвитку управлінського персоналу підприємства. Професійно-посадовий розвиток персоналу становить зміст тих змін, які помітні, є необхідною й достатньою підставою для посадових переміщень, посадового руху управлінського персоналу. Якісні зміни у професійно-посадовому розвитку персоналу віддзеркалюються в зміні статусу людини в організації і проявляються у формі її посадової кар'єри.
Професійно-посадовий розвиток персоналу безпосередньо пов'язаний із професійним досвідом людини, з її рівнем знань, умінь та навичок, яких вона набуває упродовж трудової діяльності. Професійний досвід людини є частиною життєвого досвіду, що завжди виступає найважливішою основою її професійних досягнень. Отже, професійно-кваліфікаційний потенціал - це потенційна здатність керівників застосовувати професійну компетентність задля інтегрування своїх знань, навичок у виконання професійних обов'язків та створення умов на підприємстві для удосконалення і розвитку компетентностей персоналу.
Професійний розвиток компетентності персоналу можна розглядати на окремих етапах кадрової роботи підприємства. Так, потреба в персоналі відповідної професійної кваліфікації визначається на етапі планування. Під час набору і добору персоналу спеціалісти відділу кадрів повинні оцінювати рівень професіоналізму кандидатів. Варто враховувати те, що знання та уміння персоналу збільшуються за наявності професійного досвіду. Тому, стимулюючи працівників, керівництво підприємства повинно враховувати професійну компетентність, а у разі скорочення штатів - ставити завдання зберегти найталановитіших працівників підприємства, забезпечити їм належну можливість реалізувати себе.
Важливим завданням керівництва підприємства є створення сприятливих умов для розвитку їхнього творчого потенціалу, зростання інноваційно-інтелектуальної компетентності. Рівень креативності керівника як складова інноваційно-інтелектуальної компетентності є дуже важливим для бізнесу. Якщо виникають цікаві та корисні для підприємства ідеї, то згодом вони перетворюються на інновації. А інновації - запорука розвитку підприємства та його ефективного функціонування.
Існує закон креативності, який полягає в тому, що якість та унікальність ідей на виході напряму залежить від якості та унікальності стимулу на вході. У цьому випадку стимул - це будь-які нові події чи враження. Тому для унікальних ідей замало мозкового штурму, потрібні нові враження, нові події. Кожен менеджер на підприємстві повинен постійно стимулювати себе до пошуку нового, адже підсумком буде не просто нова ідея, яку скопіюють конкуренти, а система, яка породжує потік ідей, і яку скопіювати вже значно важче.
За сучасних реалій вижити може тільки те підприємство, яке за менший проміжок часу виконує більшу кількість завдань необхідної якості. Такий режим потребує швидкого аналізу й миттєвої реакції керівництва підприємства. Це, з одного боку, непогано, оскільки підприємство працюватиме на повну потужність. Проте такий режим унеможливлює генерування нових ідей. У багатьох випадках нова ідея викликає миттєву критику, оскільки у "швидкісному режимі" немає часу на обдумування та аналізування чогось зовсім нового та незвичного. А через таку реакцію, своєю чергою зникає бажання думати над чимось новим надалі.
Ідеї мають бути реальними для втілення. Щоб втілити їх, управлінці повинні мати таку рису характеру, як енергійність. Енергія потрібна для того, щоб не просто виконувати завдання, а відчувати задоволення від цього. Саме такою є поведінка творчих людей, тим більше, що справді креативні люди вміють створювати відповідну атмосферу і в діяльності підприємства. Це відчутно одразу, адже їхня енергія передається, і люди, які нею надихаються, теж хочуть виконувати роботу із задоволенням.
Завдання, яке постає перед керівництвом підприємства, полягає у керуванні цією енергією, сприянні її поширенню для прояву та реалізації творчих здібностей колективу. Проблема полягає у тому, що керівники підприємств стикаються зі своєрідними "енергетичними бар'єрами": нестабільністю процесу інновацій (втрата ентузіазму, дефіцит коштів і часу, звільнення талановитих працівників); розподіл винахідництва на функціональні етапи між різними підрозділами; велика кількість людей, надихати яких складно. Щоб подолати ці бар'єри, необхідно донести цінності підприємства до працівників. І тільки той працівник, який розуміє та сприймає цінності підприємства, зможе повністю віддати себе роботі та бути справді щасливим.
Геніальні ідеї практично завжди створюють люди, які наділені мужністю для їх втілення. Тому сміливі люди відіграють величезну роль у створенні інновацій. Сміливість - не вроджена характеристика. Вона виховується, і у такому разі найважливіше для кожного керівника - знайти себе і не тільки продукувати ідеї, але й активно реалізовувати їх. Здебільшого саме нестандартні рішення дають змогу розв'язати поставлені задачі максимально швидко, коли це є надзвичайно необхідним.
За сьогоденних темпів розвитку бізнесу система генерування ідей є одним із ключових чинників успіху, і переможе своїх конкурентів тільки те підприємство, керівники якого є талановитими, ініціативними та сміливими. Ефективний розвиток підприємства та забезпечення його конкурентних переваг залежить передусім від керівників, які є частиною команди щасливих та вмотивованих людей зі спільними цінностями, які здатні працювати на позитивний результат. У зв'язку з цим творчий потенціал розглядають як потенційну здатність керівництва підприємства набувати та використовувати інтелектуально-інноваційну компетентність для постановки і розв'язання нових творчих задач, створення умов на підприємствах для прояву цих творчих здібностей та їх реалізації з метою досягнення встановлених цілей.
Розвиток творчого потенціалу працівників підприємства тісно пов'язаний з інтуїцією, яка дає змогу знаходити оптимальні спроби вирішення проблем. Розвиток творчого потенціалу та стимулювання його використання стає основною передумовою успішної роботи сучасних підприємств.
Визначальними для сьогодення стають і зміни в характері управлінської діяльності керівників підприємства, які повинні володіти організаційною спроможністю, щоб бути ініціативними, комунікабельними, працювати в команді, вміти створювати сприятливий клімат у колективі, швидко сприймати інформацію та ухвалювати ефективні управлінські рішення, бути психологічно витриманими, готовими до стресових ситуацій, а також уміти виходити із них. Так, В. Яцура зазначає, що "у складній організаційній ситуації варіантів вибору рішень може бути багато". Тому менеджер не може осягнути та осмислити результативність кожного з них і покладається на інтуїцію. При цьому інтуїція підказує правильну готову відповідь одразу ж з першою думкою. Отже, знання людського розуму формуються не тільки в результаті алгоритмізації процесу ухвалення рішень, айв результаті швидкоплинної випадковості.
Соціально-психологічна компетентність, тобто глибинні особистісні якості людини є основою для оволодіння спеціальними знаннями, тобто набуття керівниками професійної та інноваційно-інтелектуальної компетентностей. У соціально-психологічній компетентності виокремлюють рівні:
• розвиненої інтуїції. Це уміння схопити сутність ситуації інтуїтивно та швидко бачити вглиб з урахування реальних обставин; уміння приймати стратегічні рішення згідно із своїми цінностями; здатність інтуїтивно знаходити правильні рішення в умовах дефіциту інформації та часу;
• швидкості сприйняття інформації та її адаптації до конкретної ситуації, що полягає у здатності керівника швидко сприймати та реагувати на інформацію, яка надходить із внутрішнього та зовнішнього середовищ, ефективно її аналізувати та оцінювати, щоб застосувати для забезпечення розвитку колективу, досягнення передбачених цілей підрозділу чи підприємства тощо;
• комунікабельності, тобто уміння працювати з людьми, налагоджувати добрі стосунки в колективі, а саме: впливати, переконувати, пояснювати, вислуховувати, вести за собою. Керівник, формуючи комунікації у підприємстві (підрозділі), яке (який) він очолює, повинен визнавати первинність людини як особистості; враховувати не тільки зовнішні показники праці (успішність, результативність), але і внутрішній стан працівника — постійну специфічну мотивацію до ефективної роботи, до поступового саморозвитку. Такий підхід до особистості підлеглого вимагає від управлінця високого рівня соціальної зрілості;
• готовності до співпраці та вирішення конфліктів, що полягає у здатності керівника до спеціально організованої роботи із визначення загальних інтересів і цілей колективу, зведення інцидентів до мінімуму і, отже, вирішення конфлікту через конфронтацію до співпраці;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль та місце управлінського потенціалу в забезпеченні розвитку підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
