Розділ «Частина ІІ. МЕТОДИКА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ»

Суть ліцензійних умов полягає в тому, що держава встановлює особливі вимоги до провадження господарської діяльності тих видів, які істотно впливають на інтереси, життя та здоров'я громадян, стан навколишнього природного середовища, безпеку держави. Оскільки ліцензуванню підлягають дуже різні за своєю специфікою види діяльності, ліцензійні умови для кожного виду господарської діяльності мають свої специфічні особливості.

Ліцензійні умови містять кваліфікаційні вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб та працівників суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб; технологічні та технічні вимоги до будівель, приміщень, обладнання та інших засобів; вимоги до організації діяльності, а також інші спеціальні вимоги.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний

номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Контроль за дотриманням ліцензійних умов з боку ліцензіатів можуть здійснювати орган ліцензування, який видав ліцензію, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також територіальні органи органу ліцензування та Держпідприємництва. Жодні інші органи влади не мають права перевіряти дотримання ліцензійних умов, якщо цього не передбачає спеціальний закон.

Згаданий контроль полягає в проведенні планових та позапланових перевірок.

Закон встановлює, що планову перевірку можна проводити не частіше ніж раз на рік.

Позапланову перевірку дозволено здійснювати тільки тоді, коли до органу ліцензування або Держпідприємництва надійшла письмова заява (повідомлення) про те, що підприємство порушило ліцензійні умови, та якщо така заява є обґрунтованою.

Іншою підставою для проведення позапланової перевірки є потреба остаточно перевірити, як ліцензіат виконує розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Під час проведення перевірки на предмет дотримання ліцензійних умов Ви маєте надавати всі необхідні для проведення перевірки документи й забезпечувати умови для її проведення.

За результатами перевірки буде складено акт у двох примірниках. Орган, що здійснює перевірку, мусить видати підприємству один примірник цього акту.

У разі виявлення порушень ліцензійних умов, орган, який здійснив перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів від дати складання акту перевірки видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. За деяких обставин орган ліцензування може відразу прийняти рішення про анулювання ліцензії.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу" функції контролю за наявністю в підприємців ліцензій покладено на органи державної податкової служби. Під час будь-якої перевірки органу державної податкової служби на його вимогу необхідно показати ліцензію або засвідчену в органі ліцензування копію ліцензії. Інакше на громадянина, який провадить без ліцензії підприємницьку діяльність, що піддягає ліцензуванню, можуть накласти штраф обсягом від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У такого підприємця також можуть конфіскувати через суд виготовлену продукцію, знаряддя виробництва та сировину.

Органи державної податкової служби, виявивши суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють без ліцензії, мають право подавати до господарського суду позови про визнання недійсними тих угод, що їх уклали такі підприємці в процесі своєї діяльності без ліцензії, а також про стягнення до доходу держави коштів, одержаних за такими угодами. Господарські суди в такому разі визнають згадані угоди недійсними, оскільки ті не відповідають вимогам законодавства.