Розділ «Тема 14. Забезпечення умов інноваційного розвитку економіки»

14.1. Значення науково-технічного прогресу для забезпечення національного економічного зростання

Розвиток економіки в сучасних умовах зумовлює використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу, - це забезпечує переваги національної економіки за рахунок економії та раціонального використання сукупних ресурсів. Упровадження ресурсозберігаючих технологій особливо актуальне, тому що витрати ресурсів на 1 грн продукції, що випускається в Україні, вищі, ніж у СРСР майже в чотири рази. Структура витрат на виробництво продукції подана в табл. 14.1.

Таблиця 14.1. Структура витрат на виробництво та витрати на одиницю виробленої продукції (робіт, послуг)

Вплив науково-технічного прогресу (НТП) на економічний і соціальний розвиток пояснюється такими обставинами:

- застосування в промисловому виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем забезпечує зростання продуктивності ресурсів, які використовуються в процесі суспільного виробництва. Оскільки нова техніка та нові технології (у тому числі інформаційні) мають кращі показники продуктивності, потужності, швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат ресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції. Так, проведений у СШЛ статистичний аналіз впливу трьох головних чинників - капіталу, праці й науково-технічного прогресу - довів, що нині внесок НТП в економічне зростання США сягає 70 %;

- НТП суттєво впливає на структуру економіки. Під впливом НТП зменшується частка живої праці у складі витрат на виробництво з одночасним збільшенням частки зношених у процесі виробництва засобів праці та спожитих предметів праці. Все більшого значення набуває інфраструктура: зв'язок, транспорт, шляхове господарство, інформаційні системи, енерго-, водо- та газопостачання, загальна й професійна освіта та ін. Розвиток виробничої інфраструктури (зв'язку, транспорту, інформаційних систем тощо) безпосередньо впливає на скорочення умовно постійних витрат у собівартості промислової продукції, що дає змогу здійснювати більше витрат, які визначають якісні параметри промислової продукції. Невиробнича інфраструктура, до якої належать загальна та професійна освіта й охорона здоров'я, також є чинником НТП, оскільки з одного боку, її розвиток сприяє підготовці більш кваліфікованої робочої сили та зміцненню інтелектуального потенціалу, а з іншого - збільшує віддачу робочої сили за рахунок зменшення періодів її тимчасової непрацездатності. Відтак змінюються відтворювальні пропорції в промисловості. НТП впливає на зміни галузевої структури промисловості. Завдяки безперервному розвитку науки та техніки з'являються нові виробництва та галузі. Досягнення у сфері створення нових матеріалів, зменшення матеріаломісткості продукції, розвиток інфраструктури виробництва помітно послаблюють вплив природно-географічних умов, цьому сприяє залучення нових видів сировини, палива та енергії, розміщення виробництва в нових регіонах. Науково-технічний розвиток зумовлює зміни й у соціальній структурі економіки. Зростає рівень кваліфікації трудових ресурсів, а отже, і рівень доходів найманих працівників. Під впливом цього чинника відбуваються зміни організаційно-правових форм підприємництва. У сфері науки, консультаційних послуг, конструкторських розробок, розробок програмних продуктів поширеними є такі форми підприємництва, як партнерські товариства. Завдяки поглибленню кооперації виробництва та концентрації капіталу відбуваються злиття фірм і компаній, збільшується частка корпорацій. Науково-технічний розвиток безпосередньо позначається на структурі зовнішньої торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн переважає техніка та технології, в експорті більшості країн, що розвиваються, - сировина та матеріали;

- застосування новітньої техніки та технології виробництва забезпечує підвищення якості промислової продукції. Сучасні комп'ютери та інформаційні технології уможливлюють автоматизацію управління технологічними процесами у виробництві, підвищення надійності й довговічності виробів. Застосування нових матеріалів та мікроелектроніки дає змогу знизити показники матеріаломісткості та енергоємності продукції. Нові комп'ютерні технології конструювання та нові дослідницькі прилади значно скорочують час науково-технічних та конструкторських розробок, розширюють конструкторський та дизайнерський діапазони нових виробів.

Екзогенний науково-технічний прогрес вважається зовнішньою соціально-економічною силою, що підвищує ефективність виробництва. Екзогенна концепція науково-технічного прогресу повністю відповідала командно-адміністративній системі управління в колишньому СРСР і передбачала наявність системи централізованого планування науково-технічних робіт і їхнього впровадження у виробництво, поєднання "переваг соціалізму" з науково-технічним прогресом. За таких умов досягти лідерства в окремих напрямах науки та техніки, які переважно працювали на військово-промисловий комплекс, можна було лише завдяки концентрації великої кількості ресурсів, без огляду на ефективність їх використання. Крім того, інноваційний процес у СРСР супроводжувався неефективним використанням нової техніки у виробництві, що спричинило перевитрати ресурсів, уповільнювало темпи науково-технічного розвитку і, зрештою, призвело до відставання в багатьох галузях науки та техніки.

Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо свідчить, що науково-технічний прогрес є внутрішнім чинником розвитку економіки й характеризується органічним впливом науки та техніки на розвиток виробництва. Отже, науково-технічний прогрес є ендогенним чинником економічного розвитку. Концепція ендогенного науково-технічного прогресу набула значного поширення за останні 30-40 років. Згідно з цією концепцією науково-технічний прогрес розглядається як результат особливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку та технологію. Це дає змогу аналізувати витрати й результати, тобто оцінювати ефективність використання економічних ресурсів. Науково-технічна сфера розглядається в тісному зв'язку з соціально-економічним середовищем: діловою активністю, станом розвитку освіти, розвитком фундаментальних досліджень і прикладних розробок в окремих галузях науки та техніки. Відтак, починаючи з певного рівня розвитку науково-технічного потенціалу та передусім національного науково-технічного інтелекту, подальший науково-технічний розвиток можна розглядати як функцію витрат економічних ресурсів. Динаміка науково-технічного розвитку безпосередньо пов'язана з макроекономічним середовищем та спрямованістю державної промислової політики. Така концепція дає змогу визначати рівень науково-технічного розвитку за допомогою розкриття зв'язків у виробничій системі.

Незважаючи на дефіцит фінансових ресурсів, підприємства та організації України розуміють важливість розвитку інноваційної діяльності та здійснюють впровадження інновацій за рахунок власних джерел фінансування (табл. 14.2,14.3).

Таблиця 14.2. Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування, у фактичних цінах, млн грн

Таблиця 14.3. Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств), за видами робіт, у фактичних цінах, млн грн

14.2. Науково-технічна політика як інструмент здійснення державного регулювання інноваційної діяльності

Постійне вдосконалення засобів і предметів праці, технології виробництва та його організації є головною рушійною силою розвитку продуктивних сил і економічного зростання. Розвиток в Україні системи ринкових відносин загострив проблему занепаду рівня науки та техніки в останні роки. Національна продукція втрачає конкурентоспроможність не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Відбувається це насамперед через низький науково-технічний рівень, низьку якість та великі витрати на виробництво вітчизняної продукції. Нині в Україні відбувається катастрофічна руйнація науково-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства. За роки реформ більше ніж у чотири рази скоротилась частка ВВП, яка витрачається на розвиток науки. Водночас в економіці промислово-розвинутих країн вона становить 1,2- 1,5 %, в Південній Кореї, де в останні роки відбулось швидке зростання виробництва, витрати на науку сягнули навіть 2 % від ВВП. Руйнування науково-технічного потенціалу зумовлює й низький рівень конкурентоспроможності товарів, що виробляються в Україні. Дослідження сучасних проблем міжнародної конкуренції дало змогу М. Портеру дійти висновку, що умовою рівноправної інтеграції країни у світове господарство є п'ять чинників: наука і технологія; капітал; робоча сила; інфраструктура; інформація. Усі вони безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку освіти і науки.

Підтримка національної науки та освіти та їхній подальший розвиток потребують негайного втручання з боку держави: треба розробити активну науково-технічну політику, побудувати оптимальний для сучасних умов економічний механізм, який поєднував би державні та ринкові важелі впливу на науково-технічні процеси та був би максимально зорієнтованим на економічне зростання України та її інтеграцію у світову економіку як промислової держави. Однією з причин браку такої політики є нерозуміння багатьма урядовцями ролі НТП в економічному зростанні та розвитку промисловості зокрема. Верховна Рада України ухвалила перелік законодавчо-нормативних актів, спрямованих на розвиток національної науки та використання наукових результатів у суспільному виробництві. Однак вони потребують перегляду та вдосконалення, тому що зовнішнє середовище постійно змінюється та ускладнюються цілі соціально-економічного розвитку країни. Основними завданнями державної науково-технічної політики на майбутній період мають бути:

- визначення пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;

- структурна перебудова науково-технічної сфери;

- підтримка нових інноваційних структур;

- розвиток вищої освіти та організація підготовки наукових кадрів;