Розділ «Тема 3. Макроекономічне планування як інструмент державного регулювання»

3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

Макроекономічне планування - це процес розробки планів економічного і соціального розвитку країни (областей), а також комплексу дій щодо реалізації планових заходів. В умовах ринкових відносин макроекономічне планування має соціальну спрямованість, що зумовлено необхідністю досягнення основної мети розвитку ринкової економіки - забезпечення високого рівня життя в країні.

Основними формами макроекономічного планування є: концепція економічного та соціального розвитку країни (областей); стратегія економічного та соціального розвитку країни (областей); прогнози економічного і соціального розвитку країни (областей); програма економічного і соціального розвитку країни (областей); бюджети та баланси різних рівнів; прогнози та плани розвитку окремих галузей національного і регіонального господарства; міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції.

У системі макроекономічного планування виділяють директивні та індикативні плани. Директивні плани мають обов'язковий характер і виступають у вигляді законів, наприклад Державний бюджет України. Індикативні плани мають рекомендаційний характер, Однак суб'єкти господарювання повинні враховувати рекомендований рівень показників індикативних планів у своїй діяльності. За виконання індикативних планів суб'єкти господарювання повинні заохочуватися, наприклад у вигляді пільг та пільгових кредитів.

Директивні показники макроекономічних планів мають бути адресними, тобто визначати плановий рівень окремих показників, і бути адресованими конкретним виконавцям. Індикативні показники мають орієнтувати суб'єктів господарювання на виконання планових завдань у межах основних напрямів державної економічної та соціальної політики.

У макроекономічному плануванні використовують такі показники, як натуральні, вартісні; кількісні, якісні; абсолютні, відносні; директивні, індикативні; фактичні, реальні та порівнянні.

Основними методами розробки макроекономічних планів є: балансовий і нормативний. Балансовий метод планування в системі державного регулювання полягає в розробці макроекономічних балансів на основі використання економічних і соціальних норм. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу складання балансу: сукупні потреби повинні відповідати наявним ресурсам:

де Р - ресурси і-го виду; П. - потреби у-го виду.

До основних норм, які використовують в макроекономічному плануванні, належать:

- норми ефективного суспільного відтворювання (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості ВВП та ін.);

- норми витрат праці на одиницю продукції, що виробляють, робіт або послуг;

- норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на 1 грн ВВП;

- норми капітальних вкладень і капітального будівництва;

- фінансові (бюджетна забезпеченість населення, норми амортизації, нормативи відрахувань до бюджетів різних рівнів);

- соціальні (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія за віком; прожитковий мінімум за категоріями населення; мінімальний споживчий бюджет; споживчий кошик, мінімальна площа житла на одну особу та ін.);

- екологічні (допустимий рівень забруднення навколишнього середовища (повітря, води), норми витрати води на 1 грн валового випуску промислової продукції та ін.).

3.2. Структура і розробка концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)

3.3. Аналіз основних економічних та соціальних показників

Рівень соціально-економічних показників характеризує ефективність державного управління та регулювання економіки. Як відомо, економічний розвиток є основою для соціального та демографічного розвитку, тому необхідно, насамперед охарактеризувати динаміку основних економічних, показників, які подані у табл. 3.2. Валова додана вартість (ВДВ) - це узагальнюючий показник, який характеризує рівень економічного розвитку країни та розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах, для секторів і видів економічної діяльності - випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю. Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді. Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб. Валовий внутрішній продукт (ВВП) на стадії виробництва визначається як різниця між випуском у ринкових цінах та проміжним споживанням у цінах покупців або як сума валових доданих вартостей видів економічної діяльності і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 р. розрахунки ВДВ здійснюються за видами економічної діяльності.