Розділ «Тема 12. Державні гарантії соціального розвитку»

12.1. Поняття та зміст соціальної політики

Соціальна політика спрямована на розвиток процесів і форм організації життя людей і суспільного виробництва щодо умов праці, побуту та відпочинку людини, а також розвитку особистості взагалі. Важливою складовою соціальної політики е демографічна політика, яка передбачає активне втручання державних органів управління за допомогою економічних, адміністративно-правових і пропагандистських заходів як у природний, так і у механічний рух (міграційні процеси) населення з метою досягнення поставлених цілей.

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Вона забезпечує захист прав людини, створює передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності та для стабільності суспільної системи. Соціальна політика будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку в усіх сферах соціально-політичного життя, що обумовлюють процес розвитку соціального буття й соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб'єктів регулятивної діяльності. Соціальна політика - це система управлінських, організаційних, регулятивних, само-регулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення визначеного соціального рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верст населення, їх соціальної безпеки у суспільстві. Насамперед реалізація соціальної політики має забезпечити державні соціальні стандарти та гарантії (рис. 12.1).

Основні напрями соціальної політики на певний період розробляють з метою створення умов для формування та реалізації соціальної політики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансової стабілізації, забезпечення права кожного громадянина на достатній життєвий рівень. Пріоритетами соціальної політики є створення умов для забезпечення гідного життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, прове-

Рис. 12.1. Державні соціальні стандарти та гарантії

дення пенсійної реформи, надання адресної допомоги незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я населення. До основних напрямів соціальної політики належать:

- удосконалення трудових відносин, розвиток ринку праці та забезпечення певного рівня зайнятості населення;

- регулювання міграційних процесів;

- реформування системи соціального забезпечення та системи соціального страхування;

- захист громадян як споживачів;

- розвиток гуманітарної сфери: освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, відпочинку та туризму;

- регіональна соціальна політика.

Основними напрямами розвитку ринку праці є: оцінка загальної потреби в робочих місцях та формування ринку професій; визначення регіональних і галузевих пріоритетів у створенні нових, додаткових та збереженні наявних високопродуктивних робочих місць; підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємств шляхом оптимізації кількості працівників та легалізації "прихованого безробіття"; передбачення у програмах реструктуризації галузей та окремих підприємств першочергових заходів щодо сприяння зайнятості населення в регіонах, у яких спостерігається напруження на ринку праці, а також у містах та районах з моноекономічною структурою виробництва, що мають високий рівень безробіття; посилення мотивації до продуктивної праці та підвищення трудової активності населення; створення робочих місць на ґрунті широкого розвитку малого і середнього бізнесу, само-зайнятості, сімейного бізнесу, активізації інвестиційних процесів у економіці; запровадження механізму стимулювання створення робочих місць для окремих соціально-демографічних груп (молоді, жінок, інвалідів, військовослужбовців, звільнених з військової служби тощо); здійснення заходів щодо перерозподілу зайнятого населення між державним і недержавним секторами економіки у зв'язку зі зміною форм власності підприємств та запровадження механізму банкрутства; підвищення територіальної мобільності населення з метою перерозподілу робочої сили між праценедостатніми та праценадлишковими регіонами; зниження рівня і тривалості безробіття шляхом реалізації заходів активної політики зайнятості; подальший розвиток системи безперервного професійного навчання з урахуванням потреб ринку праці; реформування системи соціального захисту безробітних.

Регулювання міграційних процесів забезпечується, виходячи з національних інтересів України, захисту національного ринку праці та інтересів громадян України, які працюють за її межами, та необхідності розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері. Пріоритетними напрямами регулювання міграційних процесів України є:

- сприяння процесу репатріації в Україну вихідців з України та їхніх нащадків (дітей, онуків);

- повернення на історичну батьківщину осіб, депортованих з території України за національною ознакою;

- захист соціально-економічних інтересів і прав українських працівників-мі грантів;

- збереження трудового та інтелектуального потенціалу держави;

- створення правових і соціально-економічних засад регулювання зовнішньої трудової міграції громадян України;