Розділ «Тема 5. Регулювання регіонального розвитку»

5.1. Регіони України - об'єкти державного регулювання

Розподіл території на регіони та формування органів управління цією територією дали змогу забезпечити економічний розвиток регіону та соціальний розвиток населення, що проживає на визначеній території. Адміністративно-територіальний устрій - це розподіл території держави на частини з метою забезпечення раціональної організації управління основними економічними процесами та соціально-культурним розвитком на місцях. Такий розподіл здійснюють з урахуванням соціально-економічних, природно-географічних і етнокультурних особливостей розвитку (табл. 5.1 і 5.2).

Таблиця 5.1. Кількість адміністративно-територіальних одиниць за регіонами України, на 1 січня 2005 р.

Регіон - це територіально спеціалізована й адміністративно визначена частина території країни, що характеризується цілісністю відтворювального процесу та єдиною системою управління. Регіон визначається під впливом спільних природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Регіон є складною соціально-економічною системою. Обласний регіон - це частина території України, що виділена у рамках адміністративно-територіального поділу країни з метою забезпечення ефективного управління соціально-економічним розвитком. Обласний регіон має низку ознак:

Таблиця 5.2. Адміністративно-територіальний поділ України за регіонами України

* Економічний розвиток областей визначався з урахуванням таких показників, як розвиток промисловості (виробництво промислової продукції на особу населення); розвиток сільського господарства (виробництво сільськогосподарської продукції на особу населення; розвиток торгівлі та платних послуг (обсяг платних послуг на особу населення); стан бюджету (доходи бюджетів всіх рівнів на особу населення); темпи зростання показників.

- відносна самостійність господарювання в межах національної економіки за рахунок самозабезпечення природними, матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

- наявність регіонального органу управління (облдержадміністрації в кожній області України);

- наявність територіально-виробничої структури в межах обласного регіону;

- можливість створення кінцевої продукції на основі територіального поділу праці;

- функціонування регіональної інфраструктури (ринкової, виробничої, соціальної, комунікаційної, транспортної).

5.2. Зміст і структура державної регіональної економічної політики

5.3. Вільні економічні зони як сприятливі умови економічного розвитку територій

Створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) зумовлене необхідністю використання загального потенціалу території. СЕЗ є частиною території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території СЕЗ запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

Техніко-економічне обґрунтування доцільності створення спеціальної (вільної) економічної зони має включати:

- мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності;

- етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;