Розділ «Тема 16. Державна підтримка та розвиток зовнішньоекономічної діяльності країни»

16.1. Основні поняття регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні зв'язки - це сфера економіки, яка включає комплекс напрямів, форм і методів, спрямованих на переміщення матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів між країнами з метою залучення їх до світової науки, техніки, промисловості та культури.

Зовнішньоекономічні зв'язки існують у таких формах, як зовнішня торгівля, кредитні взаємовідносини, науково-технічна співпраця з зарубіжними державами, міждержавні зв'язки у сфері послуг та валютно-фінансові операції.

Державне регулювання у сфері зовнішньої економіки забезпечує формування та підтримку оптимальної структури зовнішньоекономічних зв'язків країни, оскільки ринковий механізм не усуває певні диспропорції у зовнішньоекономічній діяльності. Головним напрямом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, обсяги якої для певної країни характеризують суму оборотів за експортом (реекспортом) та імпортом (реімпортом). Реекспорт - це вивезення товарів, раніше ввезених із-за кордону, без їх переробки. Реімпорт - це ввезення із-за кордону вітчизняних товарів, непроданих на аукціоні, забракованих і які не зазнавали там переробки.

Зовнішня торгівля може відігравати дестабілізуючу та стабілізуючу ролі в розвитку економіки країни. Дестабілізуюча роль зовнішньої торгівлі зумовлена залежністю країни від продавців і покупців найважливіших товарів, від коливань світових цін на продукцію, яка експортується й імпортується. Стабілізуюча роль зовнішньої торгівлі належить розвиненим європейським країнам. її структура складається під впливом умов виробництва більшості видів товарів у різних країнах, додаючи їм статус конкурентоспроможних. Основу зовнішньої торгівлі складає експорт (імпорт залежить від обсягу експортної продукції). Здатність країни виробляти певну кількість конкурентоспроможних товарів для зовнішнього ринку називається експортним потенціалом.

Результати взаємодії країни з зарубіжними країнами відображають у платіжному балансі (табл. 16.1-16.2), складовою якого є торговельний баланс. Сальдо торговельного балансу (негативне або позитивне) має неоднозначну характеристику.

Таблиця 16.1. Зовнішня торгівля товарами, млн дол. США

До основних показників, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність, належать такі: зовнішня торгівля товарами, зовнішня торгівля послугами та прямі іноземні інвестиції.

Таблиця 16.2. Товарна структура зовнішньої торгівлі у 2005 р.,млн дол. СІП А

16.2. Платіжний баланс - основний інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни

Платіжний баланс - це статистичний звіт, в якому відображені всі міжнародні операції резидентів країни з нерезидентами за певний період часу. Платіжний баланс характеризує співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торговельних представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів, інвестиції та кредити.

Платіжний баланс є інструментом узагальнюючої оцінки економічного стану країни та ефективності її міжнародних зв'язків. Складання платіжного балансу держави, створення методологічної та методичної баз для його аналізу і прогнозування та проведення відповідних розробок покладена на Національний банк України. Розробка і складання платіжного балансу є обов'язковою умовою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду і ґрунтується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснювані між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель створюється для розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу та прогнозу стану товарного та фінансового ринків, дво- та багатосторонніх порівнянь, наукових досліджень тощо. На основі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

За формою складання платіжний баланс визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення між країною-складачем та іншими країнами світу операцій з товарами, послугами і капіталом, трансфертних операцій, руху валютних коштів, факти зміни власності, про зміну стану вимог та зобов'язань, резервів та кількості монетарного золота.

Виходячи із світової практики, інформаційна база платіжного балансу ґрунтується та таких основних джерелах:

- даних банківської системи про надходження платежів із-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);

- інформації про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);

- статистичних обстеженнях підприємств та організацій з метою збору повної або додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів та одержувачів іноземних інвестицій тощо).

Організація збору інформації для складання платіжного балансу у кожній країні має певну специфіку, пов'язану з її загальнодержавним упорядкуванням. Нині в Україні закладено основу всіх трьох складових інформаційної бази платіжного балансу і розпочато роботу щодо збору інформації та складання балансу відповідно до стандартної класифікації Міжнародного валютного фонду.