Розділ «Тема 12. Державні гарантії соціального розвитку»

- удосконалення законодавчої та нормативно-правової основи територіального управління соціальним розвитком регіонів;

- забезпечення вирівнювання соціальних рівнів регіонів шляхом поєднання регіональних програм та цільових державних програм підтримки конкретних регіонів;

- забезпечення ефективного розвитку продуктивних сил на регіональному рівні;

- сприяння формуванню адекватної та ефективної структури соціального управління на регіональному рівні.

З посиленням відповідальності регіонів за стан соціального розвитку вдосконалюватиметься регіональна соціальна політика. Основні напрями і завдання цієї політики повинні враховувати необхідність: створення умов життєзабезпечення і життєдіяльності для соціального відтворення населення і трудового потенціалу регіону; забезпечення зайнятості та ефективного використання трудового потенціалу регіону, формування та реалізації у кожному регіоні комплексних трирічних програм досягнення продуктивної зайнятості населення; розвитку соціальної інфраструктури регіону, яка забезпечувала б задоволення потреб населення; удосконалення системи соціального захисту вразливих верств населення; розроблення регіональних соціальних програм на основі стратегічного планування соціального розвитку регіонів; удосконалення фінансового забезпечення здійснення регіональних соціальних заходів (стимулювання інвестиційної діяльності, формування регіонального соціального бюджету, підтримка підприємництва тощо); формування регіональної інформаційної системи регіонального соціального управління.

Здійснення основних напрямів державної соціальної політики потребує розроблення механізму фінансового, правового, інформаційного забезпечення.

Джерелами фінансування програм соціальної політики можуть бути кошти державного і місцевих бюджетів, які мають спрямовуватися переважно на підтримку непрацездатного населення. Соціальні гарантії для економічно активного (працездатного) населення повинні забезпечуватися за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та їх об'єднань. Додатковим джерелом ресурсів у соціальній сфері можуть бути іноземні цільові позики та кредити для виконання конкретних соціальних програм.

Основними напрямами здійснення соціальної політики у цій сфері мають бути:

- забезпечення соціального спрямування видатків державного бюджету;

- раціоналізація структури витрат бюджетів усіх рівнів на спрямуванням бюджетних коштів на реалізацію заходів щодо пріоритетного соціального розвитку; визначення принципів фінансування державних соціальних програм з урахуванням особливостей національних пріоритетів у регіональних соціальних програмах і забезпечення механізму їх реалізації;

- формування пріоритетів і механізмів акумулювання та витрачання валютних коштів на розвиток соціальної сфери;

- створення умов для розширення будівництва житла за рахунок залучення коштів населення і пільгового кредитування;

- підвищення частки платних послуг у соціальній сфері із забезпеченням мінімальних гарантій безоплатного медичного та побутового обслуговування, здобуття освіти тощо;

- розроблення дієвого державного механізму залучення фінансових коштів для створення нових перспективних виробництв у районах масового закриття і ліквідації підприємств.

Правовому забезпеченню здійснення соціальної політики сприятиме розроблення і прийняття Соціального кодексу та державних соціальних стандартів; підвищення ефективності функціонування судової та виконавчої влади щодо забезпечення реалізації прав та гарантій у соціальній і трудовій сферах; впровадження механізму проведення експертизи законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань договірного регулювання трудових відносин та їх відповідності потребам держави і вимогам інтеграції у міжнародні системи соціального розвитку; подальше вдосконалення процесу соціального управління, зокрема, впровадження чіткого компенсаційного механізму в разі невиконання законодавчих гарантій.

12.2. Формування завдань та показників соціального розвитку

Соціальний розвиток - це якісне поліпшення показників, що характеризують соціальну сферу, насамперед доходів населення, в тому числі заробітної плати; стану соціальних галузей: освіти, охорони здоров'я, культури.

До сукупності показників, що характеризують соціальну сферу, належать такі:

- мінімальні соціальні гарантії, які забезпечують нижчий рівень соціальних показників: мінімальний споживчий бюджет; мінімальна заробітна плата та пенсія; прожитковий мінімум; мінімальний споживчий кошик;

- доходи населення, їх структура, що визначають рівень життя населення;