Розділ 3. РІЗНОВИДИ ВЕКСЕЛІВ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОЇ ДІЇ ТА ОБІГУ

"Дружні" векселі видаються чи акцептуються внаслідок поблажливого ставлення одне до одного юридичними особами у безкоштовне строкове користування. Аби відсутність економічної основи "дружніх" векселів не була виявлена, за взаємною домовленістю учасників такі векселі достроково вилучаються з обігу.

Як зазначалося, в Україні дозволено видавати векселі лише для оплати поставленої у кредит продукції, виконаних робіт чи наданих послуг. Виняток становлять векселі Мінфіну, НБУ і комерційних банків. Водночас поки що не вироблено ні ділових звичаїв, ні судової практики щодо відповідальності за емісію "дружніх" і "бронзових" векселів, які здатні неконтрольовано збільшувати грошову масу в обігу, а отже генерувати інфляцію.

"Бронзові" — це векселі, видані, як знаємо, на вигаданих осіб або ж на тих, що позбавлені будь-яких коштів і згодні за невелику винагороду акцептувати векселі. Причому якщо при видачі "дружніх" векселів дві сторони беруть на себе відповідальність, то у випадку "бронзових" векселів вона відсутня. Більше того, до настання терміну погашення такі векселі переважно доміцилюють до платежу доміциліату, якому векселедавець, що видав фальшивий вексель, переказує грошову суму, і шахрайство залишається невикритим. До "бронзових" також відносять безгрошові векселі, які видані або для поповнення оборотних коштів шляхом їх наступного дисконту у банках, або ж для штучного збільшення обсягів бортів банкрутів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів.

Практиці відомий такий різновид, як зустрічні векселі До них належать "дружні" та "бронзові" векселі, у яких дві юридичні сторони виступають поперемінно векселедавцем і векселетримачем. Зустрічними вважаються і такі векселі, де вексельні терміни і суми не збігаються. Звичайно, зустрічними можуть бути навіть комерційні векселі, що виникли на основі реальних торгових зв'язків і угод між контрагентами. Але тоді їхній правовий статус інший, ніж у "бронзових" чи "дружніх".

За формою платежу векселі діляться на платіжні та забезпечувальні. Платіжні векселі видаються у забезпечення платежу, і ними можуть виступати як прості, так і пере-казні векселі, а забезпечувальні векселі виписуються для забезпечення позики ненадійного кредитора. Забезпечувальний вексель створюється для отримання кредиту в банку, він там же зберігається і не призначений для подальшого обігу. При цьому якщо кредит повертається повністю і своєчасно, то вексель гаситься, а якщо ні, то боржникові висуваються претензії.

Відносно новою формою є скарбницькі векселі. Започатковані урядом США у 1929 р., нині вони стали найпо-пулярнішими зобов'язаннями міністерства фінансів цієї країни. За скарбницькими векселями руху матеріальних цінностей немає. Для поповнення бюджетних грошових коштів уряд на певний час виписує свої боргові зобов'язання і продає їх юридичним і фізичним особам, за що сплачує певні кошти у вигляді дисконту ціни скарбницьких зобов'язань. їхня популярність визначається двома основними причинами:

• по-перше, скарбницькі векселі є знаряддям якнайшвидшого отримання додаткових фінансових коштів строком на 13, 26 і 50 тижнів, що дає змогу успішно згладжувати пікові відхилення між надходженнями і видатками державного бюджету. Тому урядові України для забезпечення збалансованої бюджетної політики та подолання неплатежів заробітної плати у державному секторі потрібно якомога швидше оволодіти механізмом емісії та підтримання належного ринкового курсу скарбницьких векселів як додаткового джерела поповнення державного бюджету;

• по-друге, у країнах з ринковою економікою скарбницькі векселі мають високу ліквідність, тому що: а) вони реалізуються під прямі юридичні гарантії держави; б) курс скарбницьких векселів на фондовому ринку США формує базу курсової вартості усіх інших видів цінних паперів; в) рівень кон'юнктури скарбницьких векселів підтримує стабільність фондового ринку та ринкової кон'юнктури взагалі; г) скарбницькі векселі приносять їхнім власникам гарантований дохід.

Залежно від форми отримуваного доходу векселі розрізняють як дисконтні та процентні.

Процентні векселі — це векселі із строком платежу "за пред'явленням" і "у такий-то нас від пред'явлення*. Вони передбачають застереження про нарахування процентів на номінальну суму векселя у розмірі, обумовленому сторонами вексельної угоди. Розмір процентів має обов'язково вказуватися у тексті векселя, тому що у противному разі це означає їх урахування у вексельній сумі.

Дисконтними векселями є векселі зі строком "у такий-то час від складання" та на певний день. Вони не містять відсоткових застережень. Дохід за такими векселями отримується у вигляді дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю векселя і ціною його придбання.

Дисконтні векселі купуються за. нижчою ціною, ніж номінал, а процентні набуваються за номіналом, але передбачають отримання процентів. Різниця між ними незначна, а за стабільної норми доходу дисконт і отриманий процент майже збігаються. Якби цього не було, то потенційний покупець вибрав би той вексель, котрий дає змогу отримати відносно більший дохід. Але в інших умовах, коли наявною є імовірність неплатежу, то з двох векселів однакового номіналу вигідніше вибрати процентний, тому що додаткові суми, які пред'являються до оплати, обчислюються з суми векселя із процентами.

Відносно власності векселі поділяють на видані й отримані. У виданих (власних) векселях позичальник виступає платником, і дані векселі можуть виписуватися у розрахунок за отримані товари, передаватися до комерційного банку, зберігатися там як застава, слугувати додатковим забезпеченням для прискореного стягнення за простроченими і непогашеними заборгованостями. Кожний простий вексель для векселедавця є векселем для платежу. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем окремо.

Операція складання й передання переказного векселя на когось означає трасування (переказ) векселя. Виписати ж переказний вексель на користь когось означає ремітувати його вказаній особі, а сам вексель є римесою. Для ремітента, а у випадку участі у складанні векселя чотирьох осіб і для презентанта, кожний переказний вексель є римесою, а для платника (трасата) — траттою. Для решти учасників переказний вексель не є ні траттою, ні римесою.

У бухгалтерському обліку розрізняють також векселі для отримання платежу, їх ще іменують "чужими" векселями. Кожний простий вексель для векселетримача є отриманим. У "чужих" векселях позичальник фігурує як індосант, який набув такий вексель для розрахунку за надані у кредит товари чи як додаткове забезпечення для отримання позички.

Отримані векселі зберігаються підприємством або ж передаються до банку. Ті векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі нарівні з готівкою. На них складається реєстр, у якому зазначаються назва платника, сума і термін погашення векселя. Якщо ж векселі передаються до банку, то в реєстрах робиться примітка про відповідний документ, що отримано від нього, а виплати за банківські послуги відносять до статей збитків від реалізаційних операцій.

За рівнем гарантованості оплати розрізняють авальовані й неавальовані векселі. На авальованому векселі нанесено поручительство, згідно з яким особа, що оформила аваль, бере на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань кимось із осіб, котрі підписали вексель. При цьому аваль має силу дії лише до зобов'язання тієї особи, на користь якої він наданий, і є невідкличним. Закреслений аваль вважається ненаписаним (неіснуючим). Вексель, авальований авторитетним банком чи відомою фірмою, робить його більш вартісним. Неавальовані векселі є певною мірою ризиковими.

За ознакою місця функціонування розрізняють міжнародні, національні та місцеві векселі Міжнародні векселі виписуються в одній країні, а оплаті та іншим вексельним операціям підлягають в інших країнах. Виконуючи функції міжнародних розрахункових документів, такі векселі у свою чергу мають декілька різновидів. Провідними з них є торгові тратти, шо виставляються експортерами на своїх імпортерів. Якщо тратти супроводжуються товарними документами, то це документарні тратти. Векселі, виставлені на банки, називають банківськими акцептами, а векселі, виставлені банками на банки, є фінансовими траттами.

Важливою ознакою міжнародних векселів є виписана валюта. Якщо переказні векселі виписано в іноземній валюті й трасовано за кордон (із-за кордону), то їх класифікують як:

• власні тратти (seller's own bill). Таке найменування міжнародний вексель отримує тоді, коли він перебуває в руках ремітента чи першого набувача, на чиє ім'я трасант переказував вексель;