Розділ «ДОМІЦИЛЯЦІЯ ВЕКСЕЛІВ»

Необхідність забезпечення своєчасності отримання платежу інколи створює ситуацію, за якої платникові векселя стає зручнішим і економічно доцільнішим не самому розраховуватися за вексельним зобов'язанням, а за попередньою домовленістю доручити це зробити третій особі. Призначення вексельним платником якоїсь третьої особи має назву доміциляції векселів. Тоді під ім'ям платника вказується: "Підлягає оплаті в ..." або "Платіж у ...", тобто зазначаються інше місце чи особа, яка зобов'язана заплатити.

Вексель, що містить застереження про його оплату третьою особою у місці проживання платника або іншому місці, називається доміцильованим векселем. Він має такі головні особливості: незбіг місця проживання платника і місця платежу за векселем; зазначення третьої особи.

Особа, яка, підмінюючи акцептанта чи векселедавця, платить за векселем, називається доміциліатом, а та, що уповноважила Його це зробити, — доміциліантом. Для переказувана обов'язку платежу іншій особі доміциляція є надзвичайно важливою дією. Вона звільняє платника від турбот про платіж, особливо тоді, коли він проживає там, де немає банківських установ. Доміцильований вексель є привабливішим для всіх бажаючих його придбати, він легко може дисконтуватися у банку, а в інкасових операціях за таким векселем відсутні накладні затрати.

У вексельному праві особа, яка дала згоду стати доміциліатом, виступає особливим платником. Особливий платник діє виключно в межах доручення і за кошти акцеп-танта-платника, що стає доміциліантом. Тобто за доміцильованим векселем правовідносини між доміциліатом і векселетримачем не виникають. Як правило, доміциліа-том стає спеціалізована фінансова установа, яка здійснює платіж за векселем з раніше зарезервованих у ній коштів векселезобов'язаної особи. Здійснюється доміциляція векселів шляхом написання доміциляційної формули на лицевий бік векселя, яка є спеціальним застереженням векселедавця про платіж у місці, що не збігається з місцем проживання платника.

Практика доміцилювання векселів виробила такі традиції:

• трасант у переказних і перший векселетримач у простих векселях доручають доміцилювати вексель у трасата (в першому випадку) і векселедавця у простому векселі;

• трасат (векселедавець простого векселя) звертається до особи, що перебуває у бажаному для ломіциляції місці з проханням дозволити доміциляцію і вказати умови покриття, які слід надати доміциліатові, в тому числі розмір комісійних, розмір процентів з рахунку на залишки сум тощо;

• комісіонер дозволяє призначити себе доміциліатом, як правило, за умови попереднього покриття своїх затрат. Але за наявності кредиту з боку доміциліанта відносно доміциліата проблема покриття не виникає. Сторони лише узгоджують конкретні умови доміциляції;

• платник у переказному векселі і векселедавець у простому доміцилюють вексель і письмово повідомляють векселедавця переказного векселя (першого тримача простого), надсилаючи йому доміцильований вексель. Останній попередньо акцептується платником, що знімає можливу недовіру щодо своєчасності платежу іншою особою чи в іншому місці.

Механізм доміцилювання діє саме так тому, що право доміцилювати вексель належить виключно векселедавцеві (трасанту). Лише він може обумовлювати вексельний текст у його суттєвих реквізитах. А після того як векселедавець указав місце платежу, жодна особа, навіть він сам, не може його змінити. Більше того, якщо акцептант недоміци-льованого переказного векселя при написанні свого акцепту вказує інше місце платежу, тим самим він перетворює вексель на модифікований, тобто умовний. Якщо згідно з вексельним правом будь-яка умова вважається недійсною, то такий вексель визнається недоміцильованим. Разом із тим за англійсько-американською системою подібна модифікація ? законною, але у випадку, коли презентант погодився прийняти вексель у видозміненій формі.

У доміцильованому векселі векселедавець може не вказати ім'я доміциліата. Тоді його може написати платник у процесі акцепту або сам векселедавець, коли вексель пред'являтиметься до платежу. Якщо ж ні акцептант, ні векселедавець не вказали ім'я доміциліата, це означає, що за вказаним місцем доміциляції векселедавець здійснюватиме платіж сам. За даною ознакою розрізняють два типи доміцильованих векселів:

• визначено-домщильованІ (власне-доміцильовані, дійсно-доміцильовані). Це векселі, в яких векселедавець у формулі доміцилювання вказує і місце платежу, що є іншим, ніж місце проживання платника, та ім'я особи, яка здійснить платіж;

• невизначено-доміцильовані (невластиво-доміцильовані, несправжні доміцильовані). Ними називають векселі, в яких ім'я доміциліата векселедавець не вказав.

Причини існування другого типу випливають із специфіки господарсько-збутової діяльності учасників вексельного обігу. Невизначеність і нерегулярність надходжень і видатків зумовлюють потребу в тому, щоб у момент виписування і видачі векселя обмежуватися лише зазначенням іншого місця платежу або залишати місце, щоб доміциліата вказав акцептант. Тобто, доміцилюючи вексель невизна-чено, векселедавець може передбачити, що платник: сам здійснить оплату у місці доміциляції; призначить доміциліата у тексті акцепту; не знає, у кого платник доміцилю-вав вексель; прагне уникнути протесту, який стане можливим, якщо не буде знайдено доміциліата, а також бажає захистити себе від відповідальності на випадок регресу.

В разі відмови доміциліата оплатити доміцильований ним вексель здійснюється опротестування. В акті протесту обов'язково вказується причина відмови від платежу, а сам протест виписується проти платника, тобто доміциліанта. При цьому доміциліат нічим не зобов'язаний за доміцильованим векселем. Він не несе вексельної відповідальності навіть у випадку, якщо пообіцяв векселедавцеві здійснити платіж. З даної обіцянки випливає лише право доміциліанта вимагати від нього відшкодування збитків згідно з цивільним законодавством.

Ось чому комерційні банки, стаючи доміциліатами, не ризикують. Вони виконують платіж за доміцильованими векселями лише тоді, коли попередньо для цього їм депоновано відповідні суми або у клієнта є грошові кошти на поточному рахунку і він доручив банкові зняти з нього відповідну суму для платежу. За інших, умов банк відмовляється від платежу, а у випадках протесту не відповідає за платіж. При цьому протест здійснюється у приміщенні банку, але спрямовується проти платника. Якщо ж вексель у доміци-ліата не буде своєчасно опротестований, право регресу до векселедавця та індосантів векселетримач втрачає. Але платник і в даному випадку відповідає за платіж.

Такий механізм правових відносин між доміциліантом і доміциліатом зумовлений тим, що останній не є векселе-зобов'язаною особою платника. Ці відносини регулюються нормами цивільного права. Доміциліат лише виконує дане йому доручення: проведення своєчасного платежу за векселем коштом платника.

Найчастіше функцію доміциліата здійснює банк, що обслуговує платника. Поставивши на лицевому боці векселя напис "Як аваліст за..."і підписавши його, банк фактично стає доміциліатом і зобов'язаний у разі необхідності виконати дану операцію повністю і своєчасно. За це комерційний банк як особливий платник стягує відповідну комісійну винагороду, а після оплати векселя боржником пересилає погашений вексель даному клієнтові. При цьому діють індивідуальні ставки комісійних. Більше того, для своїх клієнтів, які мають розрахунковий (поточний) рахунок, операції з доміцильованими векселями банк може здійснювати безплатно.

У наданні згоди на доміциляцію векселів працівникам банку слід діяти обережно і виважено. Адже оплата доміцильованого векселя може зробити банк жертвою злочину. Щоб не оплатити фальшивий вексель, у більшості банків діє такий принцип: у кожному випадку прийняття рішення про доміциляцію векселя інформація про проведення даної операції негайно надсилається акцептантові належним повідомленням. Отримана підтверджу вальна відповідь стає гарантією законності та прибутковості доміциляцїї.