Розділ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ І ФУНКЦІЇ ВЕКСЕЛІВ

9. Вексель має підвищену оборотність. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель легко переходить від одного векселетримача до іншого. Це робиться не на основі цивільного права уступлення і нотаріального засвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту.

У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги.

По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, шо оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, шо його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій.

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-телеграфного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці — зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено піц векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Операції з векселями можна поділити на дві групи: 1) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому: 2) ті, що пов'язані з обігом "чужих" векселів, які отримано у розрахунках. У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.

Кредитні й комісійні операції банків з векселями (див. табл. 1.1) є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії,

пенсійні фонди та інші фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит. Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті — зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:

• оплата товарів і послуг;

• надання короткострокових кредитів;

• повернення раніше отриманих позичок;

• оформлення боргових відносин між банками;

• купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;