Розділ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ І ФУНКЦІЇ ВЕКСЕЛІВ

По-четверте, неузгодженість визнання недійсності векселя у випадках виявлення фальшивих підписів. За Уніфікованим законом фальшиві підписи або підписи недієздатних чи вигаданих осіб не позбавляють дієздатності підписів інших векселезобов'язаних, тому добросовісна оплата боржником такого векселя законному кредиторові є правильною. Англійсько-американська система передбачає інше. Підроблений або неповноважний індосамент визнається цілком недійсним, а внаслідок цього власник такого векселя не є законним векселетримачем, тому сплата йому визначеної суми не позбавляє боржника від його вексельного зобов'язання.

По-п 'яте, якщо за Женевською системою зазначення у векселі процентної ставки допускається тільки у векселях із терміном платежу після пред'явлення і у визначений строк після пред'явлення, а в будь-якому іншому векселі вважається недійсним, то в англійсько-американській системі застереження про сплату процентів може бути у будь-якому векселі.

По-шосте, фактично визнаючи загальні вимоги до точного визначення терміну платежу, англійсько-американське законодавство дозволяє виставляти векселі терміном після настання або у визначений час від настання якоїсь певної події, що має відбутися. Такими, наприклад, є векселі, виписані терміном "Після настання навігації" або "На час проведення щорічного ярмарку", та ін.

За Женевською Конвенцією переказний вексель, що підлягає оплаті у визначений час від пред'явлення, має бути презентований до акцепту протягом року від дня видачі. Англійсько-американська система не передбачає конкретності, вказуючи для таких векселів "розумний термін".

По-сьоме, певні відмінності в оплаті векселів. Женевська система вимагає оплату векселя у тій же валюті, якою виражена вексельна сума, а у випадку, коли дана валюта не має обігу, борг може сплачуватися місцевою валютою за курсом на день настання терміну платежу або на день платежу, якщо прострочено вексель. Англійським законом передбачено оплату у фунтах стерлінгів, а американським — оплату доларами за чековим курсом, що діє на день терміну платежу за векселем.

По-восьме, неоднакове ставлення до пред явницьких векселів. Женевська Конвенція не допускає існування таких векселів, тому в кожному дієздатному векселі слід указувати найменування особи чи наказу того, кому потрібно здійснити платіж. Англійсько-американська система передбачає обіг векселів на пред'явника. Як різновид пере-казного векселя остання розглядає і чек, що не визнається Женевською системою.

По-дев 'яте, різні терміни здійснення протесту. Якщо за Уніфікованим законом протест здійснюється у наступний день після ненадходження платежу або впродовж двох наступних робочих днів, то за англійсько-американським правом протест можна вчинити лише у день ненадходження платежу. Цим же правом не визнається авалювання векселів, а процентна ставка може вказуватися у будь-якому векселі.

По-десяте, розбіжність у тлумаченні термінів позовної давності. Зокрема, у Великій Британії діє шестирічний термін позовної давності від дня виникнення прав позову, у США терміни позовної давності різняться навіть в окремих штатах, але не перевищують шести років. Женевська система передбачає припинення позовних вимог до акцептанта після збігу трьох років від настання строку платежу. Водночас в обох системах вексельного права загальними закономірностями були й залишаються вдосконалення вексельних відносин, напрацювання такого досвіду і законодавчого Його нормування, які забезпечують динамічне зростання високоорганізованої ринкової економіки.

Усунений колізій між національними вексельними законами

Термін "колізії" у даному випадку означає розбіжність або суперечність положень вексельних законів, що регулюють однакові суспільні відносини в різних країнах. Виникнення таких колізій об'єктивно пов'язане з національною специфікою і традиціями. В тексті векселя враховується безліч юридичних аспектів договірних відносин, які відображають тривалий історичний процес становлення вексельного обігу в кожній країні, його законодавчого оформлення і врахування необхідності однозначного тлумачення положень вексельних угод.

Колізії вексельного права виникають через те, що з моменту видачі й до погашення векселі вільно переходять від однієї особи до іншої не лише в межах окремої країни, а й на території різних держав, стаючи міжнародними фінансовими документами, що обслуговують потреби міжнародних економічних відносин і культурних зв'язків. Неоднакове тлумачення зобов'язань і прав учасників вексельного процесу породжує непорозуміння, які покликана усувати Женевська Конвенція № 359.

З метою врегулювання проблем правового забезпечення вексельного обігу ця Конвенція містить комплекс норм колізійного права, котрі вказують, який вексельний закон і якої держави має застосовуватися у вирішенні кожного міжнародного казусу. При цьому положення про переказні та прості векселі однозначно тлумачаться в країнах, що визнали Женевську систему вексельного права, і в тих, що не приєдналися до неї. Таким чином, дана конвенція уніфікує правила та принципи повсюдного застосування низки основоположних колізійних норм.

По-перше, конвенція забезпечує однакове розуміння векселездатності — активної та пасивної. Активна векселе-здатність означає можливість набувати права за векселем, в тому числі володіти функцією кредитора — набувача векселя. За нормами Женевської системи активна векселездатність охоплює права кредитора і зобов'язання боржника. Вона не може обмежуватися з будь-яких причин. Ось чому положення українського вексельного законодавства до прийняття закону України "Про обіг векселів в Україні" про виключне вексельне право юридичних осіб і заборону векселездатності фізичних осіб було несумісним не лише з міжнародним вексельним правом, а й із нормами цивільного права.

Пасивна векселездатність виражається у можливості й праві брати на себе вексельні зобов'язання. Переважно вона сягає масштабів цивільної дієздатності будь-якої фізичної чи юридичної особи. Але її дії з тих або інших причин, що випливають з національних особливостей цивільної правоздатності, можуть обмежуватися. Наприклад, у світі діє загальна формула: зобов'язуватися у векселях здатний той, хто володіє правом зобов'язуватися договірно. За англійсько-американською системою векселездатність тісно пов'язана з громадянством. Зокрема, правоздатність фізичних осіб визначається законом до-міциляції, а юридичних осіб — законом "ділової осілості". Тобто світове законодавство спирається на загальновизнану формулу: вексельні зобов'язання здатний брати кожний громадянин, який володіє правом брати договірні зобов'язання. Звідси, повторимо, векселездатність фізичних осіб визначається громадянством, а юридичних — місцем реєстрації.

Слід наголосити, що і світове законодавство допускає певні обмеження. Насамперед це обмеження зобов'язань іноземців, які взяті ними на території дії чужого вексельного закону, але, з одного боку, не мають значення для векселездатності, що діє на основі закону його країни, а з іншого — невідомі чужому вексельному законові. Отож, український підприємець, що видав вексель, трасуючи його до Канади, не може ґрунтуватися на своїй вексельній неспроможності за українським законодавством при розгляді справи у канадському суді, тому що в Канаді вона невідома.

По-друге, важливою є проблема узгодження форми вексельного зобов 'язання. За Женевською Конвенцією перевага у дієздатності вексельного зобов'язання надається законодавству місця складання й видачі векселя, місцям здійснення індосування, акцепту, посередництва та інших вексельних дій, що письмово засвідчені на векселі. Тобто перевага надається законодавству тієї країни, під дією якого боржник бере на себе вексельне зобов'язання. Приміром, для векселя, що переказується з Великої Британії до України, серед обов'язкових реквізитів не обов'язковою є вказівка на місце виписування, тому що цього не вимагає англійський вексельний закон. Але якби вексель було виписано в Україні й трасовано до Великої Британії, то, за нормами українського законодавства, таку інформацію слід було обов'язково вмістити, оскільки цим визначається правова дієздатність векселя. Водночас вексель, трасований з Великої Британії до України і акцептований не на лицевому боці, що є нормальним для вимог англійського закону, в Україні може визнаватися неакцептован ним, тому що наше законодавство передбачає акцептування лише у спеціально відведеному місці на лицевому боці векселя. І навпаки, вексель, акцептований за українськими правилами і трасований до Великої Британії, визнається там дійсним.

По-третє, врегульовано сам зміст тексту вексельного зобов'язання. Його дієздатність визначається законодавством місця виконання даного вексельного зобов'язання. Тобто, як зазначалося, перевага надається законодавству тієї країни, де дане вексельне зобов'язання має виконуватися. Приміром, вексель із терміном погашення через два місяці від складання трасується з Канади до України і містить у своєму тексті умову про сплату процентів. Така умова недієздатна в Україні, і власник не отримає процентів, оскільки це суперечить Положенню "Про переказний і простий вексель".

По-четверте, уточнено дії, пов'язані з охороною прав вексельного зобов'язання. І у цьому випадку пріоритет надається законам тієї країни, в якій дане зобов'язання має виконуватися. Необхідність і форма охоронних дій визначаються: а) тим, як і коли потрібно здійснити презентацію до акцепту і платежу; б) тим, що і як слід зробити у разі неакцепту і неплатежу; в) тим, чи потрібні протест і повідомлення векселезобов'язаних осіб про те, хто і в якій формі має здійснити опротестування; г) тим, що і як треба зробити у випадку втрати або викрадення векселя. Скажімо, якщо вексель трасовано з одного місця у Великій Британії до іншого, а потім індосовано до України, то векселетримачеві для збереження своїх прав вимоги від усіх надпису-вачів згідно з британським законом про переказний вексель не потрібно вчиняти протест.

По-п яте, встановлено термін давності векселя. Він залежить від законодавства місця прийняття вексельного зобов'язання. Наприклад, давність переказного векселя, трасованого з Великої Британії до Росії, потім переказаного в Україну, а далі в Німеччину, визначається так: для трасанта — згідно з вимогами британського закону; для першого індосанта — за українським законом; для другого індосанта — за німецьким; для акцептанта — за російським законом.

По-шосте, врегульовано вексельний процес. Проблеми підсудності, порядку процесуальних дій, виконання рішень та інші суд вирішує виключно на основі національного закону. Це стосується також процедури вексельного процесу, що визначається законом місця виконання вексельних дій. Швидкоплинність, формалізм і суворість вексельного процесу значною мірою ще не притаманні Україні, оскільки не вироблено достатньо дієвої системи вексельного процесуального права. А віднесення цих проблем до цивільного законодавства не сприяє ні справедливості, ні надійності та швидкості задоволення вимог векселетримачів.