а - схема спринклерної головки; б - двоструменевий зрошувач; в — скляний клапан; 2 - діафрагма 3 - насадок; 4 каркас спринклерної головки; 5 - розетка; 6 - мідні пластини замка
У стволах одержують повітряно-механічну піну кратністю не більше 10. Високократну піну одержують у піногенераторах. Зараз застосовують декілька типів піногенераторних установок, які залежно від призначення обладнані різними типами розпилювачів і створюють повітряно-механічну піну різної кратності й стійкості.
Так, наприклад, на авіапідприємствах широко використовують вогнегасники, призначені для гасіння займань різних речовин і матеріалів, за винятком лужних металів і речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря, а також електроустановок, які знаходяться під напругою. Такий вогнегасник встановлюють у громадських будинках, на складах ПММ, в гаражах та інших місцях з температурою навколишнього середовища 5-50°С.
Повітряно-пінні вогнегасники бувають переносні: ОВП-5, ОВП-10 і стаціонарні -ОВП-100, ОВПУ-250. Наприклад, місткість вогнегасника ОВП-100 — 100 л, дальність струменя піни — не менше 5 м, маса із зарядом - 160 кг, а мінімальний робочий тиск у корпусі вогнегасника - 784,56 кПа. Принцип його дії заснований на створенні надмірного тиску в корпусі вогнегасника вуглекислим газом, який подається з балона високого тиску. Під тиском заряд поступає в піногенератор, де розпилений струмінь, ежектуючи повітря, створює на сітці повітряно-механічну піну, яка викидається у вогнище (в осередок пожежі).
Під час експлуатації вогнегасника ОВП-100 необхідно додержуватись заходів безпеки. Так, наприклад, заряджати вогнегасник слід у спецодязі й окулярах. У разі потрапляння піноутворювача в очі їх необхідно швидко та достатньо промити чистою водою. В процесі експлуатації вогнегасника не слід допускати: прямого нагрівання балона високого тиску різними джерелами тепла, а також сонячними променями; впливу атмосферних опадів; ударів по балонах, запорних пристроях і з'єднувальній трубці; експлуатацію вогнегасника з несправним запобіжним клапаном, а також виконувати з вогнегасником інші дії, заборонені вимогами безпеки при роботі з посудинами, які знаходяться під тиском.
Під час гасіння пожеж легкозаймистих і горючих рідин, які у великих об'ємах зберігаються в наземних і напівпідземних резервуарах, застосовують повітряно-механічну піну, яку подають до них зі стаціонарно установлених піногенераторів, пінокамер або пересувних пінопідйомників.
Установка для гасіння пожеж газовими вогнегасними сумішами. Такими сумішами є: двоокис вуглецю, інертні гази, легковипарні суміші "3,5" і "Ж-Б" та інші. їх застосовують, коли гасіння іншими вогнегасними речовинами малоефективне або неможливе. Гасіння газом може бути об'ємним, місцевим і комбінованим. Установки об'ємного газового гасіння використовують при гасінні майже всіх легкозаймистих і горючих рідин, газів і твердих речовин. До цієї групи вогнегасників відносяться: переносні - ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 і пересувні ОУ-25 (УП-1М), ОУ-80 (УП-2М), ОУ-400 та інші. Вони застосовуються при гасінні різних речовин, а також електроустановок під напругою до 10 кВ.
Прикладом такої установки може служити пересувний вогнегасник С02 типу УП-1М. Він призначений для гасіння пожеж легкозаймистих і горючих рідин на площі до 50 м, електроустановок невеликих розмірів, які знаходяться під напругою, авіаційних, а також будь-яких інших двигунів внутрішнього згоряння. Цей вогнегасник являє собою балон, закріплений на візку. У горловину балона вкручено запірний вентиль, до якого приєднано гумовий шланг, обплетений стальним оцинкованим дротом. До другого кінця шланга приєднано розтруб з рукояткою. Вогнегасник спрацьовує під час відкриття запірного вентиля, розтруб в цьому випадку направляють на вогнище.
Для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 75 м використовують автомобільний причеп пожежогасіння типу УП-400 з використанням С02. Він складається з восьми балонів, закріплених на автомобільному причепі, і має два розтруби.
При використанні установок вогнегасників з С02 необхідно дотримуватись застережних заходів. Оскільки вони відносяться до посудин, які працюють під тиском, то на них поширюються заходи безпеки, викладені вище.
Установки порошкового гасіння Ці установки за конструкцією аналогічні установкам газового гасіння. Порошок в таких установках подається в пожежні рукави стиснутим газом - повітрям, азотом.
Наприклад, пересувний порошковий вогнегасник типу ОПС-10, ОППС-100 призначений для гасіння займань лужноземельних металів, електроустановок, які знаходяться під напругою, та інших об'єктів. Він складається з двох балонів для збереження порошку, двох балончиків для збереження газу (азоту або повітря), кранів і двох подовжувачів з насадками. Для приведення вогнегасника в дію належить відкрити вентиль газового балончика і спрямувати насадок на поверхню, яка горить. При цьому слід дотримуватись застережних заходів: щоб уникнути розтікання розплавлених лужноземельних металів при гасінні не слід наближати насадок ближче, ніж на 0,5 м до поверхні, що горить. Також випускаються порошкові вогнегасники типів: ОПС-10А, ОПС-10, ОП-І00, ОППС-10, СП-120. Найбільшого розповсюдження на авіапідприємствах набули також вогнегасники: хімічні пінні - ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ та аерозольні - ОА-1, ОА-3, ОА-5, ОА-10, ОА-50, СОТ-1, СОТ-5, СОТ-5М, СОТ-6.
Ще раз повернемось до рунних вогнегасників. їх використовують для ліквідації невеликих вогнищ на початку їхнього виникнення в разі запалення горючих рідин і твердих горючих матеріалів. Вогнегасники приводяться в дію обслуговуючим персоналом до прибуття пожежних команд або вмикання стаціонарних засобів гасіння, а тому дія вогнегасників і способи їхнього застосування мають добре вивчити всі особи, яким прийдеться ними користуватись.
При застосуванні ручних вогнегасників необхідно керуватись основним принципом - вогнегасна речовина ефективна тільки в тому випадку, коли вона вступає в безпосередній контакт з вогнем.
Практика свідчить, що непідготовлений персонал невірно і неефективно використовує вогнегасник - приводить Його в дію передчасно, а коли підходить до вогнища, то вогнегасник вже напівпустий. Зараз знаходять застосування різні ручні вогнегасники.
Ручний повітряно-пінний вогнегасник (рис. 17.3, а) застосовують для гасіння різних матеріалів, крім установок, які знаходяться під напругою.
Рис. 17.3. Ручні вогнегасники:
а - повітряно-пінний ОВП; б - СУ ОУ-2; в - вуглекислотно-брометиловий ОУБ-3; г - порошковий
Вогнегасник містить в собі заряд 5 %-го водяного розчину піноутворювача і приводиться в дію таким чином. Важіль, діючи на шток, руйнує мембрану балона з двоокисом вуглецю, який витискує заряд вогнегасника по сифонній трубці в пінний насадок, де утворюється струмінь високократної піни. Промисловість випускає в основному п'ятилітрові й десятилІтрові вогнегасники. Наприклад, десятилітровий вогнегасник подає струмінь піни на відстань 3,7 м кратністю 55 протягом 53 с.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вогнегасні установки і системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
