Розділ «2. Безпека взаємодії організму людини з навколишнім середовищем»

Темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності.

Тип вищої нервової діяльності – комплекс вроджених та індивідуально набутих властивостей процесів збудження і гальмування.

Властивостями нервових процесів є сила, врівноваженість і рухливість. Сила нервового процесу – властивість нервових клітин зберігати нормальну працездатність за значного напруження збудження і гальмування. Врівноваженість процесів збудження і гальмування – це співвідношення їхньої сили. Рухливість нервових процесів характеризується швидкістю їх виникнення і зміни на протилежний процес. Залежно від поєднання цих властивостей російський фізіолог Іван Павлов (1849–1936) виокремив чотири типи вищої нервової діяльності, які є фізіологічною основою темпераменту. Сильному неврівноваженому типу нервової діяльності відповідає холеричний темперамент, сильному врівноваженому рухливому – сангвінічний, сильному врівноваженому інертному – флегматичний, слабкому – меланхолічний.

Людина холеричного темпераменту енергійна, неврівноважена, схильна до бурхливих емоцій, швидких рухів, різких змін настрою, пристрасна в роботі, здатна до лідерства. Сангвініку властиві висока психічна активність, врівноваженість, швидка зміна вражень, легкість і гнучкість у спілкуванні. Флегматику характерні повільність, інертність, стійкий настрій, постійність і глибина почуттів, розмірені дії і мова, серйозність, наполегливість у роботі. Меланхоліку властиві сповільненість рухів, стриманість у мові, низький рівень психічної активності, схильність до глибоких переживань, замкненість, некомунікабельність. Однак у "чистому" вигляді ці типи трапляються рідко, а такий поділ достатньо умовний.

Властивостями темпераменту є екстраверсія та інтроверсія. Екстраверсія проявляється в переважаючій спрямованості активності людини на навколишній світ, інтроверсія – на явища внутрішнього світу, свої думки і переживання. Залежно від цих властивостей розрізняють екстравертів (зорієнтовані на навколишній світ, безпосередні, активні, відкриті в емоційних проявах, імпульсивні, комунікабельні, гнучкі, оптимістичні, рішучі) та інтровертів (зорієнтовані на власні почуття, стримані, замкнуті, меланхолійні, не надто емоційні).

У трудовій діяльності особливості темпераменту працівників виявляються в активності, емоційності, моториці. Активність характеризується рівнем енергійності, з якою працівник досягає поставлених цілей, долає труднощі. Емоційність визначають емоційні реакції, швидкість зміни одного емоційного стану іншим. Особливості моторики виявляються у швидкості, ритмі, амплітуді і точності рухів під час праці.

Кожний тип темпераменту має позитивні і негативні особливості. Холерик здатний зосереджувати значні зусилля протягом короткого часу, але за тривалої роботи йому бракує витримки. Сангвінік має високу працездатність, швидку реакцію, однак у нього з часом знижується інтерес до роботи. Флегматик може наполегливо працювати, але не вміє швидко переключатися на інші завдання. Меланхоліку властива витримка, хоча він повільно залучається до роботи. Для сильних рухливих типів характерний швидкий темп виконання роботи за недостатньої уваги до підготовчих і контрольних дій. Інертні успішніше виконують завдання, де потрібні повільні рухи; вони пунктуальні, завчасно планують дії. Особливості темпераменту виявляються і в розумовій діяльності, обумовлюючи шляхи і способи роботи, але не визначаючи рівня досягнень. Розумові можливості людини дають змогу компенсувати недоліки. Проте в деяких видах діяльності від темпераменту залежить не тільки процес їх здійснення, а й результат. Індивідуальні особливості динамічних проявів психіки можуть бути критерієм придатності чи непридатності людини до певної діяльності, оскільки впливають на безпеку життєдіяльності.

У більшості професій, а також в індивідуальній діяльності підвищеної складності властивості темпераменту виявляються лише в екстремальних ситуаціях, за яких надто рухливі люди швидко реагують (часто неадекватно), а інертні можуть розгубитися. Так, працівники з вираженою екстравертивністю, пластичністю, емоційністю, імпульсивністю успішно виконують дії, пов'язані зі швидким сприйманням і переробленням інформації, прийняттям рішень. Працівники, яким властиві інтровертивність, ригідність, тривожність, неемоційність, загальмованість, ефективніше виконують регламентовані завдання з усталеним алгоритмом, монотонні роботи та діяльність, яка потребує точності рухів і дій. Недостатня психічна активність у них компенсується підвищеною точністю, чіткістю і акуратністю в діяльності.

Типологічно охарактеризовані якості різних типів проявляються і в інших умовах життєдіяльності, на що слід зважати, дбаючи про безпеку в різних побутових ситуаціях. Наявність у колективі особистостей різних типологічних структур сприяє ефективнішій трудовій діяльності за умови, якщо завдання розподілено з урахуванням їх особливостей.

Структура характеру