Розділ «2. Безпека взаємодії організму людини з навколишнім середовищем»

Самостійним мисленням вважають уміння людини ставити нові питання, знаходити оригінальні підходи до їх з'ясування, виявляти ініціативу. Це е необхідною передумовою новаторської діяльності людини в галузі науки і техніки.

Критичність мислення полягає в здатності переглядати погляди, теорії, що вже сформувалися, змінювати їх, якщо вони суперечать новим даним науки і практики.

Важливими індивідуальними особливостями мислення є гнучкість і швидкість. У гнучкості мислення виявляється вміння людини знаходити нові шляхи розв'язання проблем, бути вільним від шаблону, зважати на конкретні обставини чи явища, події. Протилежною гнучкості є інертність мислення, його відсталість. Швидкість мислення характеризується часом, упродовж якого людина розв'язує пізнавальні завдання.

Для відпрацювання таких характеристик мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість і точність дій за раптових змін обстановки корисне спеціальне тренування не тільки в реальних умовах, а й шляхом моделювання складних ситуацій чи їх елементів за допомогою тренажерів і спеціальних стендів.

Воля. Пам'ять, увага, мислення тісно пов'язані з волею.

Воля – здатність людини керувати своїми діями і вчинками.

Вона виражається в мотивованих діях, спрямованих на досягнення свідомо поставленої мети. У вольовому акті найважливіше значення має виконання прийнятого рішення. Основними вольовими якостями є дисциплінованість, самоволодіння, рішучість і наполегливість.

Дисциплінованість – підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, добросовісне виконання службових обов'язків. Наприклад, дисциплінованість робітника щодо охорони праці втілюється в точному виконанні інструкції та стандартів із безпеки праці.

Недисциплінованість – свідоме порушення встановлених правил, інструкцій та вимог із безпеки праці. Часто причиною недисциплінованості молодих працівників є переоцінка своїх можливостей.

Самоволодіння – вміння в будь-яких умовах керувати своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Воно виражається в здатності не піддаватися страхові в небезпечних, критичних ситуаціях. Смілива людина знає про небезпеку, але твере30 її оцінює.

Рішучість – здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх. Вона є важливою умовою діяльності людини в аварійній ситуації, особливо за дефіциту часу. Вагання свідчать про нерішучість, що призводить до розгубленості. Такий стан найчастіше виникає у недосвідчених, а також нерішучих працівників.

Наполегливість – здатність довго і зосереджено працювати для реалізації прийнятого рішення.

Емоції. Вольові якості можна розвивати і виховувати. Однак виховання волі має супроводжуватися вихованням почуттів, які залежать від світогляду людини, її моралі і духовності, емоційного стану.

Емоції (лат. emovere – збуджувати, хвилювати) – вияв суб'єктивного ставлення людини до навколишнього світу і самої себе.

Виокремлюють такі емоційні стани людини: настрій, афект і стрес. Настрій – найстійкіший емоційний стан, зумовлений слабким та тривалим збудженням, що відображає ставлення особи до навколишнього світу. У психічно здорової людини домінує життєрадісне, оптимістичне світобачення. Афект – імпульсивний слабо керований стан, що виникає в екстремальних умовах у відповідь на сильний подразник, коли людина втрачає контроль над діями. Стрес – сукупність захисних фізіологічних реакцій, що з'являються в організмі людини у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо). Стресова реакція може бути активною (зростає ефективність діяльності) і пасивною (ефективність діяльності різко зменшується).

Розрізняють такі емоції: первинні (страх, тривога, радість), з якими людина народжується; вторинні (образа, провина, заздрість), що формуються внаслідок соціалізації та усвідомлення власного Я; позитивні (натхнення, успіх, впевненість); негативні (лють, переляк, страх).

Кожна емоція обслуговує певну потребу, спонукаючи до необхідних для її задоволення дій. Якщо потреби задовольняються, то виникають позитивні емоції, якщо потреби незадоволені – негативні.

Темперамент і його властивості

Індивідуально-психологічні відмінності між людьми залежать від динамічних особливостей їх психіки – рівня інтенсивності психічних процесів і станів, швидкості їх перебігу. Ці відмінності виявляються в загальній активності людини, її моториці, емоційності, що е достатньо стійкими, тобто в темпераменті.

Темперамент (лат. temperamentum – устрій, узгодженість) – сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічний та емоційний аспекти поведінки, діяльності і спілкування людини.