Розділ «МОДУЛЬ ІІ. АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ»

- історичної (фактичної) собівартості;

- нарахування та відповідності доходів і витрат;

- повного висвітлення;

- послідовності;

- обачності;

- превалювання змісту над формою;

- єдиного грошового вимірника.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, що дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, які зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Затверджені уніфіковані форми фінансової звітності повинні надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою цієї зіставності є наведення підприємством відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Встановлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).

2. Нормативні документи щодо формування фінансової звітності

Нормативні документи щодо обліку будь-якого об'єкту чи групи об'єктів умовно можна розподілити на дві частини:

1. Загальні документи, притаманні всім об'єктам або їх більшості;

2. Документи, де відображаються вимоги саме до визначеної групи об'єктів.

Так, до групи загальних нормативних документів можна віднести:

1) Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супутніх послуг; видання 2010 та 2012 років [13; Додаток Ц] та [14; Додаток Ц.1];

2) Господарський кодекс України [1];