РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПРЕДМЕТ АУДИТУ

Топографічні ознаки написання вивчаються шляхом визначення порядку виділення окремих частин тексту, внесення виправлень, наявності та відсутності знаків переносу, особливостей виконання дат і т. ін.

Ознаки почерку можуть бути загальні і часткові. Його загальні ознаки встановлюються шляхом визначення виробітку почерку (здібності використання швидкопису, темпи викладу, координації руху та ін.), складності почерку (характер пропису), направленості руху (лівоокружного та правоокружного), напрямку лінії руху (прямолінійний, криволінійний, кутовий), нахилу почерку (прямий, лівонахилений, правонахилений), розміру почерку (великий, середній, малий), розмаху почерку, з'єднаності почерку; натиску (сильний, середній, слабкий). Часткові ознаки почерку розпізнаються за формою, напрямком та протяжністю руху; порядком з'єднання (разом та з інтервалами); кількістю рухів, які потрібні для виконання письмового знака; розміщенням рухів від початку до кінця; послідовністю рухів, необхідних для виконання елементів знаку і складністю рухів (спрощеного та ускладненого).

Навмисна зміна почерку також потребує уважного вивчення. Тут слід вивчати такі можливості: маскування швидкопису; написання тексту друкованими літерами; написання тексту зі зміною руки, яка пише; імітації-підробки чужого тексту.

Під час перевірки випадків, коли розкрадання матеріальних цінностей проводять за рахунок створення штучних надлишків, враховують, що утворені надлишки оприбутковують як заготовлені за підкладною квитанцією. При цьому необхідно знати, що вартість надлишку, яку нібито сплачено особі, що здає, присвоюють.

Крім того, при розкраданні продукції можуть бути використані такі можливості:

o розкрадання продукції, отриманої від недооблікованої сировини або від утворення надлишків;

o розкрадання товарів, прихованих операціями з тарою, коли за рахунок недооблікованої тари, отриманої безкоштовно від постачальників, робиться погашення вартості вкраденого товару на суму, яка надійшла;

* присвоєння коштів при бартерних операціях і умовно нееквівалентному обміні;

o розкрадання продукції, грошових коштів, коли на об'єкти зберігання відсутні технічні паспорти;

o розкрадання продукції шляхом її передчасного списання на витратні рахунки;

o присвоєння грошових коштів шляхом їх зняття готівкою з рахунків банку і відображення цих операцій на підставі підкладних документів операціями з перерахунку грошей іншим організаціям як сплата послуги;

* розкрадання грошових коштів шляхом зменшення оборотів за випискою банку на суму присвоєних коштів;

* вилучення частини виручки і недооприбуткування її за рахунком "Каса";

o розкрадання грошей шляхом здачі неіснуючої продукції і отримання за неї грошей;

* присвоєння коштів шляхом заміни тварин більш відгодованих менш відгодованими;

* присвоєння коштів за рахунок навмисно несвоєчасного відображення результатів при переоцінці продукції в результаті зниження її якості, коли продукція реалізується на ринку;

* присвоєння коштів продажу продукції за цінами вищого ґатунку.

Мету зовнішнього аудиту можна визначити через центральну структуру об'єктів, що перевіряються. Сюди належать первинні документи, фінансова звітність, бухгалтерські розрахунки, документи з руху активів і пасивів, а також рішення адміністрації з окремих питань.

Під час перевірки бухгалтерської звітності її метою є об'єктивний підхід до достовірності документації. До бухгалтерської і фінансової звітності відносять інформацію, яка формується на підприємстві для відображення фінансового стану господарюючого суб'єкта. До складу звітності входить Баланс підприємства, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" та Примітки до річної фінансової звітності. Таким чином, звітність можна визначити як інформацію про фінансовий стан і результати діяльності підприємства за звітний період діяльності.

Поставлені перед аудитом цілі досягаються в тому випадку, якщо об'єкт перевірки буде базуватися на якісному бухгалтерському обліку та налагодженому внутрішньому контролі. У цьому випадку мету фінансового аудиту можна розділити на дві форми: