Розділ «8.4. Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів»

Аудитор несе відповідальність за розгляд шахрайства та помилок під час аудиту фінансових звітів.

Стандартом аудиту № 240 "Шахрайство та помилки" встановлені положення та надані рекомендації щодо оцінки та пояснення викривлень, а також відповідальність аудитора та найвищого управлінського персоналу за об'єктивне складання аудиторського висновку.

Викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслідок шахрайства або помилки. Термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського та найвищого управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, які використовують неправду, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.

Термін "помилка" означає ненавмисне викривлення інформації у фінансових звітах, включаючи пропущення загальної суми або розкриття, наприклад, такої інформації:

o помилка під час збирання або обробки інформації;

o неправильна облікова оцінка через недогляд або помилкове тлумачення фактів;

o помилка у використанні принципів бухгалтерського обліку стосовно вимірювання, визначення, класифікації, надання або розкриття інформації.

У більшості випадків відповідальність із запобігання та виявлення шахрайства і помилок покладається на найвищий управлінський персонал і на управлінський персонал підприємства.

Управлінський персонал повинен створювати умови для проведення контролю, а також для ведення бізнесу на підприємстві.

Аудитору замовник повинен надати всі необхідні можливості для висвітлення своєї думки про діяльність підприємства та правильне складання аудиторського висновку.

Аудитор не може бути впевнений, що він обов'язково виявить порушення. Особливо це може виникнути тоді, коли існують певні обмеження щодо перевірки об'єкта. У цьому випадку ризик невиявлення аудитором суттєвих викривлень унаслідок шахрайства може значно збільшитися.

Аудиторський висновок відповідно до фінансової звітності базується на обґрунтованій упевненості, тому аудитор не гарантує, що під час перевірки можуть бути виявлені окремі порушення шахрайство чи помилки. Причинами невиявлення помилок при їх наявності можуть бути:

- неотримання аудитором обґрунтованої впевненості;

- неналежне планування, виконання чи судження;

- відсутність професійної компетентності та належної уваги;

- невідповідність Міжнародним стандартам аудиту.

При плануванні аудиту аудитор повинен обговорити з іншими учасниками групи аудиторів чутливість суб'єкта щодо суттєвих викривлень фінансових звітів унаслідок шахрайства або помилок. Аудитор також повинен провести опитування управлінського персоналу, щоб установити:

o оцінку управлінським персоналом ризику суттєвих викривлень фінансових звітів унаслідок шахрайства;

o оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, яка використовується стосовно такого ризику.