РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПРЕДМЕТ АУДИТУ

У редакції цього закону від 14 вересня 2006 року № 140-У сказано, що цей закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

У розділі "Загальні положення" висвітлюється питання: сфера дії Закону; законодавство про аудиторську діяльність; аудиторська діяльність; аудитор; аудиторські фірми; стандарти аудиту; аудиторський висновок та інші офіційні документи; обов'язкове проведення аудиту; обов'язки суб'єктів господарювання при проведенні аудиту.

Другий розділ "Сертифікація аудиторів і реєстр аудиторських фірм та аудиторів" утримує такі статті: сертифікація аудиторів, реєстр аудиторських фірм та аудиторів.

У третьому розділі "Аудиторська палата України" вказано: повноваження Аудиторської палати України, створення Аудиторської палати України, діяльність Аудиторської палати України, голова Аудиторської палати України.

В розділі "Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг" надано загальні умови проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Надано загальні вимоги проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Права аудиторів і аудиторських фірм, обов'язки аудиторів і аудиторських фірм, спеціальні вимоги висвітлюються у розділі "Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм".

У законі є також розділи "Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм" та прикінцеві положення.

Особливості Закону такі, що він не передбачає ліцензію на аудиторську діяльність. При цьому для підвищення організаційної відповідальності аудиторів передбачається реєстр аудиторської діяльності фірм та аудиторів - як база даних. Голова Аудиторської палати України виконує свої повноваження на професійній основі. В Законі вказаний перелік підприємств, в яких необхідно проводити аудит.

Аудиторська палата України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15). (Стаття 14 доповнено частиною згідно Закону № 2388-VI (2388-17) від 01.07.2010).

1.7. Види і організаційні форми аудиту

1.8. Теоретичні та методологічні аспекти аудиту

Поява нових виробничих відносин висуває нові завдання в середовищі постійних організаційних форм та методів контролю. Вирішення цього питання було пов'язане з прийняттям Законів України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р., "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 р., "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1994 р. З прийняттям цих законів визначилися завдання з контролю кожного суб'єкта, що перевіряється, та методика проведення досліджень.

Незалежний аудит, як вид контролю, являє собою важливу ланку у встановленні системи контролю в Україні.

Аудит - це спосіб незалежного фінансового контролю, що використовується для перевірки достовірності публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Публічна бухгалтерська звітність з проведення аудиту складається з аудиторського висновку, балансу, звіту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та для публікації.

Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству, установленим нормативам балансу та іншим формам публічної бухгалтерської звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, у тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Найбільш повний обсяг інформації наштовхує аудитора на те, аби були застосовані найбільш ефективні способи та прийоми в аудиті, а також діючі методи.

Зі сторони загального плану методом будь-якої науки називають прийоми та способи, які застосовують при дослідженні певного об'єкта. В основу порядку дослідження явищ в аудиті покладено діалектичний метод пізнання. Як і в інших науках, тут також використовується підхід дедукції та індукції.

Дедукція - один із основних методів дослідження, що означає рух від загального до часткового. При такому дослідженні достовірний характер має доказ. Твердження при цьому є висновком. Послідовність розумових висновків дає гарний результат, якщо вже накопичено достатньо матеріалу з окремої галузі дослідження. В аудиті його можна застосовувати для вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства з метою встановлення окремих факторів, які впливають на неї, таких як внутрішнє управління, внутрішній контроль, бухгалтерський облік та ін.

Індукція - один із методів аналітичного дослідження, коли на основі окремих факторів затверджується загальне положення. Наприклад, про фінансове становище підприємства можна судити вивчивши окремі фактори економічного аналізу: коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти стійкості та ін.

При проведенні аудиту найчастіше застосовують фактичне та документальне вивчення.