З платіжними картками пов'язано кілька цілком реальних можливостей зловживання. З боку користувачів - це несплата за рахунками, для кредитної картки - звичайне відтермінування платежу, що завершується появою в рахунках непосильного розміру процентів, а також користування картками, за якими вичерпано кредитний ліміт.
Найпоширенішим видом шахрайства є маніпуляції із загубленими або вкраденими платіжними картками. В Україні вони становлять понад дві третини всіх злочинів із банківськими платіжними картками. На Заході губиться і крадеться приблизно 0,5% від виданих карток, з них тільки 15% використовуються із шахрайськими цілями. На Заході будь-який емітент, що поважає себе, має фахівця з питань безпеки, а платіжні системи - цілі підрозділи, що займаються цими питаннями. Загалом же, якщо система працює за правилами, то можливості шахрайства мінімальні.
Ризики, що супроводжують карткові технології
Основною передумовою виникнення ризиків при реалізації карткових програм є шахрайські дії, які зумовлені бажанням шахраїв заволодіти коштами, що розміщені на карткових рахунках клієнтів.
Під шахрайством розуміють застосування будь-яких заходів для перехоплення коштів на користь третьої сторони, що не є платником, одержувачем або посередником.
Практично всі відомі методи шахрайства засновані на несанкціонованому списанні коштів із карткових рахунків. Тому, як правило, основні збитки несуть банки-емітенти. Банки, які обслуговують торговельно-сервісну мережу, зазнають збитків тільки в разі порушення формальних правил обслуговування платіжних карток, штрафів міжнародних платіжних систем (МЯС), тоді, коли банки-емітенти маніпулюють правилами платіжних систем, та під час обслуговування операцій за картками в мережі Internet.
Фактори виникнення ризиків за платіжними картками можуть бути прямі і непрямі, об'єктивного характеру, тобто не залежати від банку, і суб'єктивного характеру, тобто такі, що залежать безпосередньо від банку. До прямих факторів належать шахрайство з боку держателів або сторонніх осіб, незахищеність або недосконалість технології. Непрямі фактори, у свою чергу, поділяються на зовнішні і внутрішні.
Особливу роль відіграють технічні особливості функціонування платіжних карток - ступені захисту картки, технологічні особливості картки (магнітна смуга або мікросхема), комунікаційні можливості банку-емітента і банку-еквайра, технічне устаткування та технологічне забезпечення торговельно-сервісної мережі. Тому питання захисту, криптування даних під час інформаційного обміну має бути під постійним контролем відповідних служб банку.
Розглянемо основні види ризиків, на які наражаються банки і клієнти, та можливі методи захисту.
Ризиком з емісії дебетових карток є овердрафт - виникнення недозволеного кредиту за дебетовою карткою клієнта у зв'язку зі зміною курсів валют, списанням комісій та відсутністю будь-якого забезпечення картки. З'являється переважно за картками клієнтів, які користуються ними за кордоном, за картками для зарплатних проектів у зв'язку з відсутністю незнижувального залишку на картковому рахунку, уразі технічних збоїв обладнання тощо. Ризики з емісії кредитних карток можна поділити на такі види. • Підлімітні операції - можливість несанкціонованого використання коштів із карткових рахунків, як наслідок застосування технології здійснення операцій за картками без отримання авторизації (підтвердження дозволу на проведення операції) від банку-емітен-та. Картки використовують шахраї цілеспрямовано, щоб завдати збитків банкові. Таким чином, ретельна перевірка клієнта є головним методом протидії.
• Stand-in-Processing (STIP) авторизація - можливість несанкціонованого використання коштів банку за допомогою технології здійснення операцій за картками з отриманням авторизації від платіжної системи за загальними дозволеними параметрами здійснення операцій, що встановлені банком для всіх карток без фактичного отримання дозволу від емітента на проведення конкретної операції.
Ефективним методом протидії цьому ризику є застосування порого-вих параметрів при авторизації, що можуть установлюватись як на певний діапазон карток, так і на окремі картки або типи торговельних пунктів.
Наприклад, пороговими показниками можуть бути; максимальна сума, яка доступна протягом дня; максимальна сума однієї операції; кількість успішних авторизаційних запитів за однією банківською платіжною картою {ВПК) протягом дня.
• Піратські програми - використання хакерами спеціально розроблених комп'ютерних програм для генерації реально існуючих номерів карток, отримання інформації про картки через програмне забезпечення. Тому щонайменше раз на рік слід проводити облік номерів карток, за якими не було зафіксовано фінансових операцій, і діапазон номерів карток, які не були емітовані.
• Втрата інформації - незаконне отримання інформації від службових осіб МПС, процесингового центру, провайдерів зв'язку, торговельних точок, банку, безпосередньо держателями карток для подальшого шахрайського використання. Серед потенційних шахраїв можуть бути і працівники банку. Від власних співробітників важко захищатись. Тому доводиться вживати таких заходів:
– забезпечення фізичної та технологічної безпеки процесу виробництва карток, процесування трансакцій та забезпечення процесу авторизації;
– шифрування інформації за картками при передачі каналами зв'язку;
– перевірка процесів зберігання, виробництва та відправки карток та PIN-конвертів;
– обмеження та розмежування рівнів доступу співробітників до інформації за картками в системі банку;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОБЛЕМИ НАДІЙНОСТІ ТА ЗАХИСТУ КАРТКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
