Порядок створення електронної таблиці
Майже в кожному офісі тепер можна побачити далеко не професіонала в галузі програмування, який працює на персональному комп'ютері з електронною таблицею, підраховуючи витрати і прибутки, курс акцій і ціни на продукцію тощо.
Концепцію електронних таблиць (ЕТ), що вперше було реалізовано в системі VisiCalc на початку 1980-х років, негайно підхопила низка фірм, які протягом кількох років розробили цілий спектр програмних продуктів аналогічного типу: Lotus 1-2-3, SuperCalc, Excel, QuattroPro тощо. Програмні продукти цього класу називають табличними процесорами.
Табличні процесори забезпечують: уведення, збереження і редагування великого обсягу даних; автоматичне проведення обчислень за зміни вхідних даних; дружній інтерфейс; наочність і наближеність до реальних (паперових) форм документів, що пропонуються користувачеві на екрані; ефективну систему документування інформації; можливість роботи в локальній мережі; організацію зв'язку на рівні обміну файлів з іншими програмними засобами, наприклад, із системою управління базами даних (СУБД) тощо.
Подальший матеріал базується на табличному процесорі Excel, оскільки саме він досить поширений у нашій країні.
Під електронною таблицею будемо розуміти документ, який створюється й обробляється за допомогою табличного процесора.
Цей документ, як правило, має табличну структуру і складається із стовпців та рядків. Перетин стовпця з рядком утворює комірку таблиці. Комірки таблиці можуть бути активними (готові до сприйняття даних) і пасивними. Активність комірки визначається присутністю в ній табличного курсора.
Група комірок, що утворює прямокутник (матрицю), називається діапазоном комірок. Зміст комірки будемо називати значенням цієї комірки.
Стовпці в електронній таблиці позначають літерами латинського алфавіту від Л до Z, далі - від АА до AZ, від В А до BZ тощо, або арабськими цифрами від 1 до 256. Рядки позначаються арабськими цифрами від 1 до 65536. Таким чином, після завантаження табличного процесора користувачеві доступна деяка порожня таблиця, яку ми називатимемо заготовкою таблиці (рис. 2.34).
Рис. 2. 34. заготовка електронної таблиці
Розв'язування будь-якої задачі в середовищі табличного процесора починається з її постановки. Постановка задачі полягає в розробці структури таблиці, визначенні розрахункових формул і вхідних даних. Фактично треба зобразити алгоритм розв'язку задачі в табличній формі.
Постановку задачі розглянемо на прикладі формування "Відомості нарахування заробітної плати" (табл. 2.29).
Таблиця 2,29
Відомість нарахування заробітної плати
| Прізвище та ініціали (ПІБ) | Нараховано · (HP) | Лікарняні · (ЛН) | Нараховано разом (ЗН) |
| Семко А. Б. | 1021,40 | ||
| Костів М. П. | 850,40 | 48,90 | |
| Борис В. С. | 316,00 | 250,40 | |
| Усього | 2187,80 |
Перш за все слід розмежувати інформацію документа на вхідну і вихідну.
Вхідна інформація визначає дані, які треба вводити в таблицю, вихідна - та, що отримується за алгоритмом формування вихідних даних. Вхідні дані наведено в трьох перших стовпцях: прізвище та ініціали (умовно ПІБ); нараховано (HP), лікарняні (ЛН).
Вихідна інформація (те, що потрібно обчислити): загальне нарахування заробітної плати. Формула його розрахунку - ЗН = HP + ЛН.
Процедура розробки електронної таблиці, після її постановки, може бути такою:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація баз даних засобами електронної таблиці“ на сторінці 1. Приємного читання.
